У полоні росії - понад 28 тисяч захисників. Ще частина полонених непідтверджена — і дружини, батьки та рідні захисників чекають їх додому — зі статусу «зник безвісти».
Сьогодні у Києві - перший наймасовіший збір рідних полонених у 2024 році. В центр столиці вийшли сотні людей з плакатами, на більшості з яких — прохання повернути додому всіх захисників, кого росія утримує та не хоче віддавати Україні.
Мешканка Маріуполя Олена вийшла на мітинг за свого чоловіка — захисника блокадного міста. Рівно 600 днів тому — 16 травня — він вийшов з «Азовсталі». Він пережив Оленівку, а наразі перебуває в полоні у росії. І лише пів року тому жінка домоглася, аби чоловіка «Червоний хрест» визнав полоненим.
«З чоловіком не було ніяких зв’язків. Лише у вересні, на його День народження, я отримала лист — він його писав ще рік тому, у жовтні 2022 року. Тобто лист дійшов тільки через рік. І в ньому він написав, що скоро буде вдома», — каже жінка.
Олена, дружина полоненого воїна, та його матір (справа)
На пояснення затримки «Червоний хрест» сказав, що рф спеціально затримувала процедуру передавання листів. Проте, як і чому на це ніяк не впливають інші міжнародні організації та країни-партнери — невідомо, що обурює жінку.
«Я дуже багато разів намагалася дізнатися, де перебуває мій чоловік. Але всю інформацію, яку маю — я отримую тільки від хлопців, яких повертають додому в рамках обміну полоненими з тієї локації. І єдине, що я чую від „Червоного хреста“ — ми не маємо ніякої інформації, ніякої не надамо», — каже жінка.
Разом з Оленою на повернення чекає й трирічний син — він востаннє бачив батька 14 лютого 2022 року, коли той вивіз дружину й сина в Бердянськ — як вони сподівалися, безпечний. Однак безпечним населений пункт не став.
«Чоловік нас вивіз, бо розумів, що щось, але буде відбуватися. Тоді, 14 лютого, ми з сином бачили його востаннє. Але Бердянськ, як ми знаємо, був окупований ще раніше, ніж Маріуполь — і понад місяць ми провели в окупації», — розповідає мешканка Маріуполя.
Олена Петрівна, матір бійця «Азову» Миколи з позивним «Манжура», додає: її син у полоні з травня 2022 року, вийшовши з «Азовсталі». На війні він — з 2014 року, був одним із перших азовців. І понад усе жінка мріє про повернення сина.
«Ще до Оленівки я знала, де мій син, але після теракту зв’язок з ним обірвався. Я не знаю, де Микола. Взагалі всі, хто тут стоїть, не знають, де їхні сини й чоловіки», — каже мешканка жінка.
На сьогодні у полоні росії, за інформацією Омбудсмена з прав людини, перебуває 28 тисяч українців. При цьому серед них — дві тисячі громадян віком від 65 років. Досі ні українська влада, ні так звані «безпекові» міжнародні організації не можуть перевірити їх стан, не можуть отримати доступ до російських в’язниць і не можуть передати їм ліки.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!