«Маємо довести росію до такого рівня, аби вона не могла більше принести жодної шкоди», — артилерист полку «Азов» Лев

Боєць полку «Азов» та ультрас футбольного клубу «Маріуполь» Лев отримав поранення під час боїв за міста і був евакуйований у квітні. Про оборону міста захисник розповів в інтерв'ю каналу ПРОФУТБОЛ Digital. 

За словами Лева, з перших днів полк «Азов» узяв всю відповідальність на себе. Допомагав поліції, ТРО та іншим полкам. Воювати приходили різні люди. Були й випадки, коли до зброї бралися ті, хто раніше її ніколи навіть не тримали в руках. Зазвичай новачки швидко вчилися, тому жодних нарікань на них не було. Кожен знав свою справу і працював на загальний результат.

Далі наводимо розповідь Лева про бої за український Маріуполь. 

Завод Ілліча

На заводі Ілліча ми займали одну з позицій. В якийсь момент прорвались ворожі танки і нас відділяло від них кілька вулиць. Наше командування сказало нам негайно збиратися і висуватись звідти. Нам прислали машину піхотинців, які прикривали нас, бо у нас не було жодних протитанкових засобів. Хлопці просто приїхали на авто і прикривали нас з того боку, де мали бути танки, тобто вони вже чекали. Так ми з колоною людей, до яких нам сказали прикріпитися, прибули на завод Ілліча. 

Це був перший раз, коли я був на цьому заводі. Для нас тоді виділили спеціальне місце, сказали там чекати наказу. Ми чекали, минуло три дні. Після чого наш командир знайшов зв’язок із зовнішніми силами, і ми вирішили попрацювати разом з ними. Їм була потрібна «птиця» для роботи, тому вони підняли коптер, наш командир виїхав до них і почав коректування. Внаслідок цього ми спалили ворожий автопарк. 

Потім, думаю, хтось за нами простежив, може ворожий коптер, і передав інформацію авіації. Минуло 4-5 годин, думаю цього часу було достатньо, аби інформація дійшла. Та й літаки «висіли» над Маріуполем постійно. «Азовсталь» теж постійно обстрілювалась. Було враження, що там безперервно мінялися літаки. Тому за кілька годин на Ілліча прилетіла бомба, і через цю одну бомбу «склався» весь ангар. Попадали плити, під плитами опинилися люди. Якийсь осколок залетів у легеню моєму командирові. Коли ми його знайшли, то намагалися якомога швидше надати йому медичну допомогу, шукали рани, але в нього вже не було пульсу. 

Як дістав поранення

Я мав переправитись ближче до центру міста, туди, де велися міські бої, де хлопці не давали пройти танкам до заводу «Азовсталь». Однією з найвдаліших переправ була водна переправа, тобто через річку переправитися з заводу до центру міста. При переправі мій катер двічі «заПТУРили». Я отримав 40% опіків і після цього вже був вісім днів у підвалі. Після цього мене евакуювали

Фото: Дмитро Козацький

Про евакуацію з «Азовсталі»

Людина взяла готовий список від лікарів, які між собою поговорили і вирішили, хто їм тут найменш потрібен чи без кого буде легше. Тобто, кому потрібна найбільша увага від лікарів чи у кого найгірший стан. 

Перш за все, треба було забрати якомога більше «лежачих», тих, які не зможуть далі протриматись, чи кому потрібен конкретний догляд. Так людина зі списком пройшлася по підвалу, пошукала конкретних людей із конкретними позивними і сказала, що це все. 

Пізніше почався рух, всіх почали виносити, завантажувати. Це було вночі. Вертольоти з цими людьми відправляли у різний час, аби було безпечніше. Летіли доволі низько. До речі, коли евакуювали мій вертоліт, я чув, як нас обстрілювали. 

Чим відрізняються солдати «днр» та рф?

Солдати «л/днр» в основному були спрямовані на свою «промиту» пропаганду, що їх бомбили вісім років, і ненавиділи українських військових. Росіяни — просто раби і не розуміли, що вони там робили, нащо їх туди пригнали, і що взагалі відбувається. Це доходило до того, що вони ходили і просили у наших людей щось. Стосовно відношення до полонених, то хлопці, які повернулись, кажуть, що переважно це «л/днр»-івці погано ставлять до полку «Азов». Росіяни ж деякі навіть з повагою. Зокрема, деякі маріупольські люди зустрічали багатьох росіян і раділи тому, що прийшли росіяни.

Колаборанти в Маріуполі

Зараз є окремі люди, я дивлюсь їхні відео. В основному, це люди, які чесною працею в мирному житті нічого б не досягли. А там їх поважають. Вони кілька разів висловилися і тепер мелькають в цих відео. Не знаю, яка адекватна людина повірить у те, що вони говорять.

Про те, чи планує повертатися на фронт

Думаю повернутися до хлопців. Хочу зайнятися чимось корисним. Ще нічого не закінчилося, наша боротьба мусить продовжуватися. Хлопці, які там залишились — це не просто так було, ми маємо довести справу до кінця. Мусимо повернути наші території. Але і тоді не буде кінець, потім треба вирішити усі питання з сусідом. Довести росію до такого рівня, аби вона не могла більше принести жодної шкоди.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!