«Нас здали колаборанти в поліції»: військові з Лиманщини розповіли, як їх будинок обкрадали росіяни

Артем та Антон Воронови з селища Дробишеве поблизу Лимана з перших днів повномасштабного вторгнення
пішли захищати Україну зі зброєю в руках. Їхні родини — дружини з дітьми — підтримували чоловіків, проте відверто хвилювалися за них. Як виявилося — не даремно, оскільки українських воїнів здали місцеві ж «правоохоронці», коли росіяни захопили село.

Журналістам «Вчасно» Артем Воронов розповідає: раніше їхній будинок був в Авдіївці. Проте коли почалася війна у 2014 році, довелося змінити місце проживання — тож брати переїхали у Дробишеве з родинами. Там почали розбудовуватись — виграли грант від спонсорів і створили теплицю, де вирощували молоду цибулю.

Також хлопці вели активне громадське життя — займалися справами ветеранів АТО/ООС, входили до складу громадської ради при Донецькій ОДА, працювали в антикорупційному напрямку.

Громадська діяльність братів Воронових / фото з особистого архіву Воронових

Громадська діяльність братів Воронових / фото з особистого архіву Воронових

Проте 24 лютого цього року їх налагоджене життя знову порушили окупанти — вже вдруге братам довелося брати зброю в руки і йти на захист свого дому та рідної області.

Потрощені теплиця та дім, але вцілілі люди та тварини

Коли поблизу Лиману вже точилися бої, Артем та Антон лишалися до останнього у селищі. Несли службу у місцевій ТрО. Виїжджати взагалі не хотіли — навіть коли за кілька кілометрів уже були позиції рашистів. Протрималися так до 20-х чисел квітня.

А коли зрозуміли, що селище захоплять, то займатися повномасштабною евакуацією майна було запізно. Тож зібрали головне — родину, своїх собак, цінні речі з документами — й вивезли все упродовж кількох годин.

«Усіх собак ми врятували — перевезли, евакуювали їх в одне з селищ Донеччини, зробили там нові будки, тому вони з нами „подорожували“. Їх не покинули», — згадують брати.

Як з’ясувалося, виїхали родини саме вчасно — тому що вже наступного дня у будинок прилетів російський снаряд.

Російські снаряди зруйнували дах будинку братів Воронових / фото; Вчасно

Брати Воронови у дворі свого будинку / фото: Вчасно

«Прилетіло» в дах будинку братів. Спершу загорівся він, потім — дім зсередини. Снаряд пробив стіну.

«Всередині будинку було багато пам’ятних речей, яких дуже шкода — й фотографії, й сімейні альбоми зі ще чорно-білими фотографіями. До цього вони зберігалися в будинку в Авдіївці, який теж постраждав. Звідти ми фотографії привезли сюди, нібито ж урятували — і тут уже вони не вціліли, нічого не лишилося», — розповідають брати.

Теплиця, збудована на грантові гроші міжнародного фонду й виплекана братами, теж постраждала — росіяни обікрали все обладнання, яке було всередині. Пошкоджене лишили ж всередині потрощеної будівлі, яка теж постраждала від вибуху, проте «добили» його — потрощили всі деталі. Ймовірно, боялися, що техніку ще вдасться відновити й вона дістанеться не їм.

Залишки теплиці братів Воронових / фото: Вчасно

І хоч увесь двір значно постраждав, двом птахам — воронам, яких врятували Артем з Антоном, вдалося вижити — і чоловіки цьому дуже радіють.

«В клітці біля теплиці жили два ворона. Наше прізвище ж Воронові - тому їх взяли до себе кілька років тому. Один, щоправда, ще перед війною втік із клітки, а другий тут лишився під час війни — в нього був травмований хвіст і він не вмів літати. Коли ми поїхали звідси, сусід відкрив йому клітку, і до нього з лісу постійно прилітали ще два ворони. Вони навчили його літать і він кудись полетів разом зі зграєю», — переповідає Артем.

Зрадники серед своїх

З часом з’ясувалося, що вказав окупантам на будинок військових та активістів місцевий «правоохоронець», який виявився
колаборантом. Проте у «здачі» брала участь і староста округу.

«Староста Старостинського округу — місцева, вона лишилася тут і стала колаборанткою після приходу кацапів. Найперша, хто „здав“ наш будинок — вона. Інші, потім — це поліція, яка тут лишилася й перейшла на бік окупантів. Поліцейський місцевий теж став колаборантом. Словом, про нас все відразу ж розповіли. А після прильоту в наш будинок вони разом з росіянами всю нашу вулицю тероризували — сусідів допитували про нас, де ми й хто такі, бо у нашому будинку знайшли багато речей з „Правим сектором“. Словом, напали на слід „нацистів“, чи як вони вважали…» — розповідають брати.

Обшук потрощеного будинку братів став не єдиним «знущанням» з їхнього житла — тому що коли окупантів ЗСУ виганяли з Лиманщини, ті ще й обікрали братів.

«Як розповідали сусіди, приїхали танкісти на БТРі, все витягували з будинку — меблі, техніку, речі, дитячі іграшки. А на вулиці в мене була натягнута футбольна сітка. То росіяни все завантажили на БТР і обв’язали це все сіткою, щоб нічого не падало, причепили позаду наш квадрацикл (витягли його з гаража) — і поїхали. Вивезли ще татові каяки (мисливські човни). Квадрацикл вони, до речі, вкрали, але пральну машину, морозильну камеру й унітаз чомусь залишили. Може, вже не було куди складати. Це вже коли відступали», — пригадує Артем Воронов.

Дім братів Воронових, Дробишево, Донеччина / фото: Вчасно

Попри те, що родини Воронових втратили майна на сотні тисяч гривень, брати кажуть — до того, що нічого не лишиться після кацапів, були готові. Ба більше — навіть здивовані, що після них лишилися нові меблі та деяка техніка. Проте, на жаль, вціліло не все.

«Після звільнення ми в перший же день сюди приїхали й жахнулися, що будинку більше немає. А було гарно, ремонт самі з братом робили. Але що робити? Меблі потім
повитягували з будинку, але вони розкисли на дощі, бо нікуди ховати їх», — кажуть чоловіки.

Сьогодні брати служать у ЗСУ на Донеччині. До свого будинку приїжджають іноді. Відновлювати все втрачене планують вже після завершення війни. Наразі головне — це Перемога України.