Спочатку зруйнувавши, а потім окупувавши Рубіжне на Луганщині, попри чисельні обіцянки росіяни так і не змогли повернути місцевих жителів до звичного життя. Тижні без води й дні без світла — такі теперішні реалії окупованого міста.
Жителі окупованого Рубіжного. Ілюстративне фото з ресурсів окупантів
Ольга — мешканка Рубіжного, яка з самого початку повномасштабного вторгнення, вирішила, що не залишить дім — у неї там ще до 24 лютого був збудований будинок, який дивом вцілів під час обстрілів, після цього жінка вирішила: якщо є можливість — лишиться там, де народилася.
Однак остаточно визнати, що це було правильним рішенням, жінка у розмові з журналістами «Вчасно» не може.
Останні місяці Ольга визнає: жити стало важче, особливо коли вона бачить, що обіцяне окупантами не справджується, а всі проблеми місцевих відкладають на невизначений термін. Хоча ще на початку окупації обіцянок було вдосталь — і знову прокладена дорога, і електроенергія в будинках, і стабільна подача води.
«У нас немає такого, щоб казали, що десь краще. Проблеми ж були й раніше. Так? Були аварії, погана погода, коли обривало проводи й не було світла, і зарплату чи пенсії хотіли б більші ще раніше, і були грабежі, все було й раніше. Не треба казати так, що проблеми наче з’явилися рік тому, це ж неправда. Вони були, ми живемо в реальному світі», — повторює жінка, коли намагаємось детальніше поговорити про ситуацію з кримінальними справами та окупантами.
Ольга розповідає: з початку окупації мешканцям Рубіжного багато обіцяли. Зокрема, проведення світла в будинки, централізовану подачу води.
«Людей в місті багато, ринок працює.Світло буває, але більше вночі на кілька годин. вдень майже ніколи. Вода нестабільно подається — дуже часто відключають. Коли вмикають — теж без попередження, тому ми набираємо воду в каструлі, бутлі. Буває, що по тижню води немає, інколи вона є підряд 2−3 дні, але зі слабким напором. Там ще велика проблема — що дороги розбиті, асфальту немає, каша з бруду. Коли йдуть дощі - все місто плаває, вийти з дому неможливо. Сидять вдома», — каже Ольга.
Окуповане Рубіжне з дрона
Натомість у Кремінній, де живе її подруга, ситуація ще гірша. Там світло в будинки так і не дали — хоча вже тривалий час обіцяють, у це вже майже не вірять. Зв’язок поганий — його вмикають, але вистачає його лише на недовгі розмови, тому що він постійно «падає».
«У Кремінній багато обірваних проводів, стовпи повалені лежать. Підстанція, яка „живила“, теж розбита. Тому там дуже актуальні ліхтарі, але до них ще батарейки треба знайти, а їх і в нас немає. Ми купуємо свічки, по 75−100 рублів, горять недовго, але нам вистачає на раз, буває, що на два дні. Температура зараз не дуже тепла, тому холодно. Але газ є, майже в усіх», — каже Ольга.
Медикаментами й Рубіжне, й Кремінну здебільшого забезпечують волонтери.
На питання, чи чекають у Рубіжному Україну, Ольга кілька секунд мовчить, а потім каже: «Прийде Україна — будемо з Україною. Ми не проти когось, ми проти війни. Не стріляють — добре, бо люди не вмирають».
Нагадаємо, на окупованих територіях Донбасу процвітає кримінал. Рашисти відчувають безвладдя та свободу, а тому дозволяють собі робити, що заманеться.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!