Росіяни просунулися в центрі Покровська й просуваються від промзони та залізничного вокзалу до прилеглих мікрорайонів.
Фото 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського
Військовий оглядач Костянтин Машовець зауважує, що станом на зараз основна «ударна сила» противника на Покровському напрямку — 2-га загальновійськова армія (ЗВА), яка, судячи з усього, отримала значне поповнення живою силою до того, як два тижні тому почалася чергова спроба штурму міста. Всього, за різними оцінками, передові частини та підрозділи цієї армії отримали у кілька «прийомів» до 10,5 тисяч додаткового особового складу для формування штурмових груп та підрозділів у складі своїх передових частин та з'єднань. Однак є й альтернативна оцінка — від 6 до 7 тисяч особового складу.
Також підтверджене перенесення зусиль командуванням 51-ї ЗВА противника, яка наступає північніше Покровсько-Мирноградської агломерації разом з 2-ю ЗВА, у південну частину своєї смуги (на тактичні напрямки Новоекономічне — Мирноград, Миролюбівка — Балаган, Гродівка — Козацьке). У зв’язку з цим 51-ша ЗВА протягом попереднього тижня різко знизила активність на своєму плацдармі західніше річки Казенний Торець, продовжуючи утримувати її лише у напрямку Сухецьке — Родинське та Федорівка — Красний Лиман (Добропільський оперативно-тактичний напрямок), у рамках загального наступу на Покровський район оборони Збройних Сил України.
«Крім того, на лівому фланзі 2-ї ЗВА знаходиться частина сил та засобів зі складу 41-ї ЗВА противника (і, відповідно, бере участь у штурмі Покровського району оборони ЗСУ). Очевидно, російське командування вважало, що одних зусиль 2-ї та 51-ї ЗВА буде недостатньо для гарантованого успішного взяття Покровська», — зауважує Костянтин Машовець.
Відомо, що окремим малим піхотним групам противника все ж вдалося зайти в південну частину Родинського (вулиця Кантемірова та вулиця Південна), де вони, вочевидь, намагаються втриматися, оскільки ЗСУ періодично контратакують їх там.
«На напрямку Миролюбівка — Козацьке та Михайлівка — Козацьке також наступала бронегрупа противника (до двох одиниць). Просунувшись уздовж лісопосадки до садів на схід від Козацького, вона висадила піхоту задля подальшої атаки в напрямку Козацького. Однак вони не встигли атакувати на вказаному напрямку, потрапивши під інтенсивний вогонь передових підрозділів ЗСУ та під удари безпілотників. Втративши до 10 осіб вбитими й пораненими, противник був змушений частково почати відступ, частково намагався закріпитися в садах», — додає військовослужбовець.
Разом з тим у напрямку Чунишине — Новопавлівка передовим підрозділам 2-ї ЗВА противника таки вдалося «зімкнути фланги» двох своїх тактичних груп, що просуваються в південній і східній частинах міста. Оскільки його піхота вже фіксується як в самій Новопавлівці, так і в прилеглих до неї з півночі районах Покровська — Сонячному і Шахтарському.
Фото 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського
Також противнику у складі трьох мотострілецьких полків, мотострілецької дивізії, підрозділів трьох бригад та 41-ї загальновійськової армії вдалося просунутися в центральній частині міста, фактично дійшовши до рубежу «Промзона» (район території 9-го пожежно-рятувального загону) — залізнична станція «Покровськ». Хоча є інформація, що ЗСУ досі продовжують утримувати район «Собачівки», а також центр міста (включно з будівлею міської ради та прилеглими кварталами), і сам залізничний вокзал.
«На цей момент складно визначити, де і якими силами ворог просунувся в межах самого міста Покровськ. Оскільки він діє за методом «прихованого проникнення» та «інфільтрації», переважно малими піхотними групами (до десяти осіб), переважно «у відриві» від своїх основних сил та в проміжках між позиціями та рубежами передових підрозділів Збройних Сил України. Через нестачу особового складу в їхніх передових підрозділах ЗСУ досить складно виявити ці групи противника під час їх просування та переміщення, не кажучи вже про своєчасну їх «зачистку», — каже Машовець.
Періодично фіксуються пересування піхотних груп противника по 3−5 осіб, рідше 8−10 майже по всій південній частині міста (від Леонтовичів до промзони). По суті, відбувається те саме, що і в Куп’янську. Ворог активно «хаотизує» систему оборони Збройних Сил України в самому місті, його піхота діє методами диверсійно-розвідувальних груп, не проводячи планомірного штурму міської забудови в її класичному розумінні. Тобто немає, як таких, послідовних атак будівля за будівлею, квартал за кварталом. Вони намагаються рухатися приховано, часто використовуючи для маскування цивільний одяг, намагаючись «проникнути» в будь-яку «шпарину».
Такі групи противника атакують позиції ЗСУ лише тоді, коли вважають це вигідним для себе. Це гарантує їм успіх. У таких умовах просування основних сил передових частин та підрозділів противника в межах міста, із зайняттям відповідних позицій та рубежів, здійснюється лише тоді, коли його малі піхотні групи достатньою мірою «насичують» цей район (квартал) міста (при цьому, гарантуючи суттєве послаблення централізованого опору з боку ЗСУ).
«На цей момент можна стверджувати, що ЗСУ гарантовано контролюють лише північну частину Покровська (розташована на північ від залізничного вокзалу), причому досить рясно заміновану ворогом дистанційно. На решті території міста, по суті, точаться запеклі спорадичні бої між передовими підрозділами Збройних Сил України, змушеними їх вести, фактично, без тилу та флангової взаємодії, часто в оточенні, або напівоточенні та малими штурмовими групами противника, які активно намагаючись проникнути між ними й через їх розріджені бойові порядки», — каже військовий оглядач.
Слід зауважити, що передові підрозділи противника продовжують утримувати рубіж Удачне — агрофірму «Ковалиха», зумівши також зайняти лісосмуги вздовж залізниці, що веде до Покровська з Межової. Головне — просунувшись своїми штурмовими групами до так званої «промислової зони» в західній частині Покровська, де їм, вірогідно, таки вдалося перерізати дорогу на Павлоград.
«Це становить найбільшу небезпеку для оборони всієї Покровсько-Мирноградської агломерації. Адже відстань між передовими позиціями противника в „промзоні“ Покровська та в районі Червоного Лиману на північний схід від нього становить не більше 9 км по прямій лінії», — пояснює оглядач.
Фото 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського
Станом на зараз, каже Машовець, немає підстав стверджувати про наявність оточення українських військ у Покровську та Мирнограді. Однак загроза, і цілком реальна, цього — існує. Для цього противнику (передовим підрозділам його 2-ї ЗВА) потрібно буде просунутися від Покровської промзони у північно-східному напрямку (тобто в бік Родинського і Т-подібного перехрестя доріг на Добропілля і Гришине, на південь від нього) всього на 9 км. При цьому 51-ша ЗВА противника, яка відчуває очевидні труднощі із власним просуванням в районі Мирнограда та північніше нього, може навіть особливо «не напружуватись», темпів просування їй на зустріч 2-ї ЗВА противника — цілком вистачає.
«Судячи з усього, бої за Покровсько-Мирноградську агломерацію вступили у свою вирішальну (завершальну) фазу. У разі подальшого просування 2-ї ЗВА противника у північному та північно-східному напрямках весь цей район оборони гарантовано буде захоплений противником. При цьому, дійсно, значна частина українського угруповання, яке на цей час обороняється в районі Покровська, а головне — в районі Мирнограда, зазнає великого ризику потрапити в оточення», — каже Костянтин Машовець.Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!