Побратими вважали загиблим. Вороги двічі думали, що вбили його — боєць Клім про бойовий шлях, втрату кінцівки у Соледарі та полон

Боєць бригади «Спартан» Клім прощався з життям не раз, але попри все це він хоче повернутися на захист Батьківщини.

Боєць НГУ "Клім" . Фото НГУ

Чоловік вступив до українського війська як тільки почалося повномасштабне вторгнення. Спершу були бої за Київщину. Згодом чоловік добровольцем вирушив на Донбас.

Бої в Золотому

«Отримали наказ, на третю добу, висуватися вночі на Золоте. Бої були кожного дня, стрілкові, в основному, вони виходили у 200 метрах від нас у посадці. Починалось усе з мінометного обстрілу і потім підходила піхота і ми відбивались. Відбивались усі 10 днів, не віддали позиції, потім в нас ротація була, 24 бригада ЗСУ зайшла нас змінити», — згадує боєць.

Бої в селищі Комишуваха

Десь 17 травня 2022 року Клім з побратимами опинилися у Комишувасі.Там зайняли позиції в густій посадці та почали окопуватись. Там вже брало участь усе: і авіація і гелікоптери. На 4 день перебування в Комишувасі тільки почали будувати повноцінні окопи та пішла ДРГ.

«У нас був виставлений „секрет“. Боєць помітив, що посадкою ДРГ переміщується, нам вдалося їх знищити. Вони не могли вибити нас з позицій, то викликали важку броньовану техніку, через це довелось відійти. Повідомили по радіостанції й командир роти дав добро, щоб відійшли до „зеленки“, а потім нас вивезли на Слов’янськ готувати позиції, ми провели там близько місяця, після чого була ротація і потрапили до Харкова», — розповідає Клім.

Участь в Слобожанському контрнаступі

У Харкові бійці отримали наказ штурмувати Уди. Туди вони зайшли у складі бронегрупи, але росіян там вже не було, повтікали через кордон у двох кілометрах.

«Дві доби пробули в Куп’янську-Вузловому, після чого виїхали на техніці в ліс і отримали наказ окопуватись. Ми пішли у розвідку, виявляти „орків“, що залишилися, і побачили КамАЗ між посадкою та лісом, і дійсно, повністю забитий ящиками з БК, були розкидані навкруги речі, бронежилети. Ми повідомили стосовно КамАЗу і наступного дня наші його забрали. І прийшов наказ вирушати на Соледар», — каже нацгвардієць.

Бої в Соледарі

Прибувши до Соледару бійці майже одразу зайняли позицію на залізничному переїзді, неподалік вокзалу.

«Через два дні надійшов наказ нашому командиру взводу виділити чотирьох людей і відправити на укріплення позиції „3.2.2.“, яка знаходилась у триповерховій бетонній будівлі. Мене прийняли та відправили на третій поверх, на ту позицію, яка була вже намічена, і майже одразу, десь через пів години почався штурм. Спочатку був обстріл з РПГ, один хлопець загинув одразу, і потім виходить так, що я залишився один, тому що, хлопці, які були на другому поверсі, думали, що ми усі „200“, бо бачили вбитого Сергія, думали, що і я також, тож зв’язалися по рації та попросили дозвіл на відхід. А я залишився на третьому поверсі заблокований, там два під'їзди було, і правильно вибрав позицію, що мене і врятувало. І почав відстрілюватися, вирішив, що здаватися я не хочу, — згадує боєць. - Пам’ятаю, знімаю „розгрузку“ і прилетів постріл з РПГ. Пробило каску, після чого я втратив свідомість, отямився і відчув, що кров тече, а якщо кров тече, то значить живий, отже повоюю ще. Один відважився зайти до мене в кімнату із ліхтариком, і по променю світла я міг визначити, де він знаходиться, в який бік пішов. Я вискочив і „задвохсотив“ його, в трьох метрах від мене він був. Погрози посипались: „ми тебе усе одно викуримо звідти“, „здавайся, або здохнеш“. І почали закидувати увесь „мотлох“ до кімнати, усі меблі, що на поверсі були та два колеса полетіло, облили бензином і підпалили. Довелося вибирати, або згоріти живцем, або стрибати. Я стрибнув, але зламав ногу, впавши на шифер».

Стрибнувши з навісу Клім забив ногу, трохи відлежався і проповз метрів 300, дістався якогось яру і доповз до бетонного містка. Однак ще метрів за 10 боєць нарвався на «секрет».

«Вискочив орк, взяв на мушку, ну я хоч і без зброї, але здаватися не хотів, вирішив, що нехай краще застрілять, і підвівся. Він хоч і кричав, щоб я не рухався, „руки на землю“, але коли я підвівся, то біля голови випустив чергу з автомата, і я інстинктивно впав і вже не рухався — сил не було».

Полон

Кліму наділи мішок на голову і зв’язали руки дротом та потягнули в ангар.

«Один з них, щось говірким виявився, на діалог зі мною потягнуло його, питає: «А ви, що не хочете радянський союз повернути?», кажу: «ні», ну і понеслося там, — згадує нацгвардієць — В ангарі з ними разом я пробув до сутінків, потім зробили якісь саморобні ноші та понесли мене. Донесли до якогось хутора і вирішили задушити, накинули мотузку на шию, спиною до нього я лежав, і почали душити, а я знесилений був, одразу вирубився і вони подумали, що «задвохсотили», а насправді я відійшов. Опритомнів, одна нога вже «скляна» була. Заповз в будинок, там розбитий був, знайшов ганчірку якусь, замотався і добу провів там і вже ближче до вечора наступного дня я прокинувся і побачив через вікно криницю неподалік, метрах в 30 від мене і на ній відро стоїть. На колінах підповз, зубами підчепив відро, скинув, в ньому було трохи води з кіркою льоду і я встиг кілька ковтків зробити. І коли повз назад в будинок, почув: «Стояти!» Повертаюсь, а вже знову на мушці тримають, вже інші «вагнери» через це селище проходили. Підбігли: «Хто такий?» Затягли до підвалу, де я провів дві доби, а вже з цього підвалу мене доставили в лазарет, це там, де теж знаходились полонені, але поранені. Вже там пішла гангрена і відправили в шпиталь до Луганська, де відрізали ногу (щиколотку) та доставили назад в лазарет. 18 днів я там пробув, до обміну. 31 січня відбувся обмін, СБУ разом з Нацгвардією зустріли та на швидкій відвезли в шпиталь до Дніпра, а потім в Київ.


Попри відсутність кінцівки та все пережите, Клім прагне повернутися до служби. Каже, що не можна допустити, щоб орки правили в Україні.

«Чим під ними жити, то краще здохнути. Планую в майбутньому продовжити службу. Мотивує - ділитися досвідом, хочу вивчитись на інструктора і допомагати хлопцям виживати», — додає Клім.

За інформацією відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev