Бойові медики 58 ОМПБр зауважують: солдати у війську інколи роблять неможливе попри стан здоров’я. Проте вічно це загартування тривати не може — в армії потрібні нові бійці, аби дати можливість відновити бодай частину здоров’я тим, хто його втратив за попередні роки війни.
Киянин Віталій із позивним «Рефлекс» у минулому — дитячий лікар в лікарні «Охматдит». Після 15 років стажу він мобілізувався в лави армії, у 58 окрему мотопіхотну бригаду імені Івана Виговського. У розмові з журналістами «Вчасно» медик зауважує: війна вже достатньо сильно виснажила тих бійців, які прийшли служити ще на початку 2022 року. Зараз стан більшості військових далекий навіть від умовної норми — і це чи не найбільша проблема армії.
«Середній вік наших військовослужбовців — дуже різний, і в армії багато солдатів поважного віку, у яких є й артеріальна гіпертензія, і хронічні захворювання, які після контузії можуть загострюватися. А без контузії воювати майже нереально, ви ж самі розумієте. І тому інколи до нас приходить пацієнт, а ми не розуміємо — у нього тиск 200/130 — це через контузію, чи він з цим живе?.. Тому потрібно пильнувати ці процеси, бо вони підкошують хлопців за години», — пояснює «Рефлекс».
Окрім проблем зі здоров’ям, які з’являються через службу, окремий перелік — хронічні хвороби. Зокрема, остеохондроз — один з найскладніших і найбільш поширених захворювань опорно-рухового апарату. У цивільному житті воно ускладнює життя, та за регулярного лікування з остеохондрозом можна відносно нормально жити. Однак в армії ці захворювання — виклик і для бійця, і для медиків.
«Коли військові надягають бронежилет — у них затискаються спинно-мозкові нерви, після чого відчутно болить спина, „тягне“ ногу, німіють руки, болить чи паморочиться голова. Це хронічний стан, із яким ти сильно не допоможеш. Сюди додаємо, що з остеохондрозом заборонено тягати важкі предмети, носити бронежилет — тим паче так довго, як цього вимагає служба. Тому в таких випадках ми знімаємо солдатам гострий біль, полегшуємо стан, лікуємо… Але вони повертаються до нас через два тижні з цією ж проблемою. І так по колу. І це дуже сумно, бо тут військовослужбовці на службі розсипаються, а здорові джентельмени лишаються десь там», — зауважує Віталій.
Бойовий медик «Рефлекс»
Крім того, невирішеною проблемою для війська лишається й брак бойових медиків. Це впливає на самих бійців — оскільки в результаті навіть після невеликого поранення вони втрачають кінцівки. І цього б не ставалося, якби поруч з ними були кваліфіковані лікарі.
«Для прикладу, накладати турнікети хлопці навчилися дуже добре — і це дає результат. Але час евакуації інколи може тривати до 9 годин. І в цьому випадку турнікети можуть шкодити. Бо, наприклад, сталося незначне поранення на полі бою. По протоколу має бути накладений турнікет високо й туго. Але на етапі очікування евакуації бойові медики мають пересвідчитися, чи потрібний цей турнікет взагалі. Бо якщо травма маленька — ми зупиняємо кровотечу тампонуванням чи бандажем, а турнікет знімаємо. Кровопостачання відновлюється, кінцівку не „забирає“. І саме цей момент у нас страждає, бо конверсію турнікетів часто не проводять. Бо інколи хлопці доїжджають до стабілізаційного пункту з турнікетом, накладеним ще 6 годин тому. У такому випадку життєдайність кінцівки відсутня, тканини помирають. І, на жаль, інколи хлопці втрачають кінцівки навіть через маленькі поранення», — каже Віталій.
Наслідки накладення турнікета — відсутність життя у кінцівці. Інколи це рішення (правильне за загальними вимогами) вартує руки чи ноги захисникам.
Фото Миколи Полового.
«Рефлекс» додає, що для зменшення кількості таких випадків бійцям пояснюють принцип накладання турнікетів — зокрема, коли ті опиняються у безпечнішому місці, ніж на полі бою, обов’язково треба передивитися, чи справді турнікет потрібний. Проте офіційно та юридично це має робити бойовий медик, яких вкрай мало.
Руслан з позивним «Гноб», колега Віталія, додає: саме наявність кваліфікованих лікарів додає військовим шансу вижити, коли вони чекають на евакуацію. Сам 26-річний хлопець прийшов служити у 2022 році, перервавши інтернатуру до перемоги. Хоча мав право на відстрочку — каже, що не міг сидіти віддалено від війни через особисте почуття відповідальності.
«Наявність лікаря-анестезіолога та хірурга на доевакуаційному етапі рятує бійців, бо це саме та допомога, яка втримує життя у тілі пораненого. Вона дає шанс „важким“ пацієнтам, у яких буквально немає часу, щоб дочекатися допомоги на стабілізаційному пункті», — наголошує бойовий медик.
Бойовий медик «Гноб»
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!