Окупанти в Маріуполі не можуть ні надати притомної допомоги маріупольцям, ні проконтролювати роботу волонтерів, які разом із владою «замилюють» очі заради бюджетних та «допоміжних» грошей. Такої думки дотримуються вже не лише проукраїнські містяни, а й проросійські - ті, які ще торік сперечалися з усіма, хто їм пророкував бідність та розруху.
На сьогодні Маріуполь без гуманітарки та волонтерської допомоги не протримається. Цю думку ще до зими рашисти при владі суворо відкидали (запевняючи, що усі усього вистачає та всі всім задоволені). Проте перші морози на сході України проявили всі недоліки та брехню росіян. Зокрема, недоремонти, обіцянки-цяцянки окупантських чинуш забезпечити всіх маріупольців ковдрами, обігрівачами та достатньою кількістю їжі для всіх верств населення. Після цього на росію дали клич: треба забезпечувати людей… чимось. Кількість волонтерів із рф збільшилася, а терористичній владі почали підігравати навіть так звані «ліберали», які під час кожної поїздки на схід повторюють: «Ну, люди намагаються жити, не все так погано».
Однак поза цим повз маріупольців проходять і обіцяні волонтерами ковдри, й обігрівачі (їх також називають «одноразками»), і ті самі гуманітарні пакунки з продуктами для «виживальників».
За кілька тижнів до 2023 року Роман Юнеман, російський політик, обурив і маріупольців, і решту українців своїм дописом про поїздку в окуповане місто.
Нібито ліберал, пройшовши зруйнованим містом і поспілкувавшись з тими, хто пережив рашистські бомби, написав: «Загалом я порадів за Маріуполь. Люди заслужили нормальне життя».
Після цього, щоправда, написав, що з отопленням у місті - біда, тож терміново потрібні ковдри. Але попри це, на його думку, «в людей все нормально».
В результаті «логічних роздумів» російський чинуш оголосив збір на обігрівачі та ковдри, паралельно — на одяг. Цю ініціативу підхопили ще немало волонтерів з рф, які вирішили «рятувати бідних і нещасних» (власне, вкотре). Проте й ця ідея теж провалилася — після того, як люди почали отримувати цю волонтерську допомогу.
«Розповідаю про волонтерів „Зігрій Донбас“. Справу роблять, але все безладно… Возили обігрівачі: хто вхопив — той з обігрівачем. Пишуть доставку адресно, конкретно в руки. Але обігрівачі привезли до будинку ввечері, роздали першим людям, які потрапили на очі… Навіщо тоді приймати заявки? Ми пишемо й телефон, і адресу, а вони хоч би смс надіслали — вони просто від нас „відхрестилися“, що привозили, і кому треба було — той отримав», — розповідає про отримання гуманітарки мешканка Маріуполя Лілія Арсенюк.
Ірина, яка теж лишається в окупованому місті, додає: ті самі отримані обігрівачі - дешеві, неякісні, тож фактично одноразові. Й такими вони стають ще до того, як їх вмикаєш у надії зігрітися.
«Ви небагато втратили, з нашими перепадами напруги обігрівач у мене згорів відразу, як тільки я його увімкнула в розетку, тоді ще кнопка вимкнена була. А те, що у нас люди — хапуги, це інше питання. Знову ж, на моїх очах цигани набирали собі по 8 штук на сім'ю, поки місцеві не обурилися і не прогнали їх. Трохи до бійки не дійшло», — каже Ірина.
Однак ця історія — доволі «невинна» за наслідками. Тому що на початку січня в Маріуполі згорів будинок, в який подали електроенергію — з’ясувалося, що через коротке замикання. І допоки МЧС росії доїхали до місця пожежі - вогонь був уже на кількох поверхах. Затушити полум’я окупантські рятувальники теж не змогли — води вистачило лиш на половину будинку. Тож мешканцям не лишалося нічого, окрім як спостерігати, як догорають їхні квартири. Вцілілі, які пережили навіть обстріли та знищення міста.
Після цього, 9 лютого, російські волонтери привселюдно визнали: більше возити обігрівачі в окуповане місто вони не можуть, бо в Маріуполі такого навантаження не витримує електромережа. Псевдовлада захопленого міста це не заперечила, — власне, тому, що про проблеми в Маріуполі вже стало відомо всім росіянам. Тому після цього оголосили масштабний збір уже на ковдри… і так само невдалий. Принаймні за словами самих маріупольців.
«16 лютого, приїхали два КамАЗи з ковдрами. Перед тим, 15 лютого, в попередні дні, ніхто нічого не сказав про це. Привезли об 11-й ранку — коли всі були на роботах чи ще десь, на ринку, а в гуртожитках і будинках були тільки пенсіонери. Вони собі нахапали по 5−6 ковдр, ніхто не дивився, хто скільки бере — просто повикидали на вулицю, в бруд, мішки! Але найцікавіше — ми прийшли до тих пенсіонерів з проханням поділитися, бо в нас сім'я з 4 людей, ковдри — 2! А вони не дають — сказали, що собі брали, і треба було приходить чи дома сидіть. Совок!» — обурюється Тамара Суботіна.
Схожа біда — і з волонтерською їстівною гуманітаркою, яку завозять у Маріуполь. Журналістам «Вчасно» Анна, донька маріупольців Сергія і Світлани, розповідає: про ситуацію в місті знає винятково зі слів батьків. І
«Грошей не вистачає на щось, що просто хочеться, а не треба. Хліб, олію, макарони, консерви — якісь сардини в томатах, тобто дешеві - батьки купують. М’ясо, свіжі овочі - ні. Раніше допомагали волонтери з пітера. Вони привозили мівіну, пюре для запарювання, рис, гречка. Але вони перестали возити це з грудня.
Доводиться ходити за 5 кварталів від дому, на «точку» на Азовстальській. Звісно, що ті, хто живе ближче, приходять швидше — бо волонтери приїжджають то зранку, то ввечері - доводиться або чекати, або сподіватися, що випадково натрапиш на них. І коли вони приїжджають — то дають в руки набагато менше: раніше давали на двох батьків 2 набори, тепер — один, і то зменшений: одні макарони, дві консерви в кращому випадку, олії більше не дають.
Пітерські давали ще згущене молоко, ці - два пакунки вафель, а тим, хто приходить сам — одну. В лютому їх взагалі не було — тільки на розсип цукерки. А в січні через гуманітарку ледь не побилися — волонтери привезли її, видали тільки 20 десь (а взагалі прийшло людей 50), і сказали, що більше не даватимуть. Якийсь мужик взяв за шкірки хлопця, який роздавав ті пакети, то видали майже все, але все одно не всім, хоча в машині ще була гуманітарка. Батьки після ще боялися, що більше не возитимуть", — розповідає Алла.
Аналогічна ситуація — і з ліками, які в Маріуполі дефіцитні. Тож їх у волонтерів замовляють щоразу, хоч і в більшості випадків ті розводять руками — мовляв, «забезпечити» окуповане місто і його жителів ними не можуть. Тож у Маріуполь їздять «гуманітарні аптеки». За деякі товар з маріупольців гроші беруть, деякі ж товари видають у руки. Щоправда, й тут необхідну допомогу не можуть надати тим. хто справді її потребує.
«20 лютого представники Тули видавали гуманітарну допомогу в Маріуполі. Тільки як все видавалося — незрозуміло, їм аби віддати. Почали роздавати на вулиці без попередження, без документів на ліки, без нічого. Люди брали по 3−5 коробок в одні руки! А в них були аптечки з дитячими сиропами, ліками. Як тут не матюкнуться?! Чому не залишили в дитсадках коробки за кількістю дітей у групі?! З урахуванням того, що в нашій групі тільки сьогодні закінчився карантин з вітрянки! Виходить, це схема з відмивання грошей. З обігрівачами, які типу Пушилін перевіряв — у Маріуполь, за документами, завезли 12 тисяч, а роздали 150! Тепер і на ковдри перейшли, та сама схема!
Добровільно-примусово вимагали з підприємств волонтерку чи гроші, типу на допомогу, закупили, а куди це пішло? Туди, куди й обігрівачі. Наша місцева влада показує свою безпорадність, а то й шкідництво. Бо якби налагодили все — не було б таких псевдоволонтерських схем!" - Ольга Миколаївна.
Сьогодні Маріуполь живе в режимі виживання. Місцеві - навіть проросійсько налаштовані - уже самі зізнаються в тому, що вони байдужі окупантам. Однак нічого вдіяти не можуть (і не зможуть надалі). Тому доводиться лише терпіти й жити в надії. В надії, що скоро Маріуполь повернуть додому Збройні сили України.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!