Як Україні отримати доступ до ринку державних закупівель Євросоюзу

Після приєднання до Угоди СОТ про міжнародні публічні закупівлі, вітчизняні компанії можуть брати участь у публічних закупівлях 45 країн світу. Поки що тільки два державних підприємства активно приймають участь на ринках ЄС. Але інші теж можуть відкрити для себе можливості на європейських державних ринках.

Фото: Getty Images

Саме прийняття Закону «Про публічні закупівлі» та впровадження сервісу «Prozorro» прискорило вихід України, як держави, на ринки Євросоюзу.

Згідно з Угодою про асоціацію ще у 2016 році Україна повинна була здійснити три зобов’язання: 1) Впровадити основні стандарти, що регулюють процес укладання державних контрактів — яке цілком виконано, бо в Законі про закупівлі передбачені процедури проведення публічних закупівель, та порядок укладення, основні вимоги до угод про закупівлю. 2) Визначити два органи державної влади, відповідальних за політику у сфері державних закупівель та перегляду рішень замовників — створено уповноважений орган — Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Закон також передбачає можливість оскарження рішень замовника через орган оскарження — АМКУ, який має право зобов’язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення. 3) Розробити «Дорожню карту» у сфері державних закупівель — тобто програму, яка охоплює усі реформи зі строками та поетапними результатами. Саме відповідно до неї Україна мала перейти на електронні закупівлі з урахуванням стандартів ЄС.

Після приєднання України до Угоди СОТ про міжнародні публічні закупівлі (Government Procurement Agreement — GPA) вітчизняні компанії можуть брати участь у публічних закупівлях 45 країн світу."Слід зазначити, що строки, визначені в «Дорожній карті», є більш жорсткими, ніж ті, що визначені в Угоді про асоціацію. Таким чином, якщо Україна дотримуватиметься «Дорожньої карти», то наближення українського законодавства до законодавства ЄС у сфері публічних закупівель відбудеться швидше, ніж цього вимагає Угода про асоціацію", — додає Олександр Шатковський, незалежний експерт з питань публічних закупівель.

Найбільш популярними країнами щодо участі є Чехія, Польща, Румунія, Норвегія, Швеція, Канада, Словакія, Данія, Бельгія.

Поки що на сьогодні тільки два державних вітчизняних підприємства співпрацюють на європейських державних ринках.

«ДП ДГЗП „СпецТехноЕкспорт“, що входить до складу ДК „Укроборонпром“, стало першим українським підприємством, яке отримало контракт від державної європейської компанії на постачання комплектуючих до танків T-72 протягом 2017−2019 років в Чехію. Таких контрактів було два. Крім того, на розгляді у чеського замовника ще кілька пропозицій від вітчизняного підприємства. Умови та вартість контракту не розголошуються», — розказала Світлана Чернецька, аналітик та експерт руху «Сильніші разом».

Державне підприємство «Укрінмаш», що входить до складу ДК «Укроборонпром», також отримало пару тендерів на поставку запчастин і ремонт літаків в Болгарію у 2016 році.

У 2017 році відзначилися (підписавши контракти самостійно або в консорціумі) українські компанії у таких галузях: важке машинобудування, будівництво, енергетика, мікробіологія. Загалом за минулий рік українські компанії виграли у державних тендерах ЄС на суму приблизно 90−100 млн. євро.

У цьому році українська компанія приймає участь у великій рамковій угоді, строком на 5 років щодо модернізації соціального житла майже по всій Великобританії.

«Поки не розголошується назва цієї компанії, узгоджуються питання реклами та піару, але це дійсно одне з великих досягнень нашої держави», — коментує Тарас Шимко, керівник проекту GPAinUA, організації яка підтримує та консультує українських експортерів з питань участі в публічних закупівлях країн GPA.

Відповідно до одного з Додатків до Угоди, який стосується саме державних закупівель, передбачено поетапне заглиблення українських виробників на європейський ринок закупівель. То як саме це може відбутися?

«Наразі з боку України ринок закупівель практично відкритий, оскільки закон затверджує рівність участі іноземних і українських компаній в публічних закупівлях України. Натомість в ЄС є серйозні вимоги по якості продукції, квалфікаційним документам, які далеко не кожна українська компанія може дотриматися. Тому є декілька рівнів „заглиблення“ українських компаній,» — пояснює Олександр Шатковський, незалежний експерт з питань публічних закупівель.

Олександр виділяє два рівні:

Юридичний. Тут, найбільшим здобутком, поки є якраз Угода СОТ про закупівлі, до якої входять всі країни ЄС і Україна (з 2016 року), саме ця Угода гарантує, що для закупівель, які нею охоплюються, українці беруть участь на рівних умовах з компаніями інших країн членів СОТ, і це стосується, як власне участі у торгах (тобто українцям не можуть просто так відмовити в участі), так і оскарження торгів (наприклад, з підстав дискримінації). Натомість, Угода про асоціацію трошки має іншу логіку -- спочатку Україна має зробити таке ж законодавство, як в ЄС (а зараз це не так), і якщо це «ЄСівська» сторона визнає -- тоді офіційно проголошується, що українські компанії прирівняні до «ЄСівських», зокрема щодо визнання кваліфікаційних, технічних документів з України в ЄС, і більше того це буде стосуватися не лише закупівель вище порогів ЄС (ч.5 ст. 10 Закону), а й менших закупівель. Однак, відповідність законодавства стосується не лише правил закупівель, але й технінчих стандартів, акредитації, безпеки харчових продуктів тощо.

Практичний. Є очевидні практичні бар’єри -- мова, особливості національної бюрократії, судової системи, підзаконних актів щодо ведення бізнесу і, навіть, ділових традицій у кожній країні ЄС. Саме тому, в умовах єдиного ринку ЄС, досить рідкі випадки, коли, наприклад, французька фірма бере безпосередню участь у польських торгах і навпаки -- всі працюють переважно через дочірні компанії зареєстровані в країні тендеру і з місцевим персоналом. Так явно простіше. І в Україні так само -- в нас, лише десь 0,2% номінально іноземних учасників, але ж ми розуміємо, які автомобілі, техніку, ліки і т.д. купуються у нас юридичними особами України, але як представництва/дочірні компанії іноземних фірм-виробників.

Тарас Шимко також додає, що сам факт підписання Угоди про Асоціацію ні вплинув на бізнес-активність українських компаній на ринку державних закупівель ЄС.

«Ми мали дуже великі очікування від Угоди. В більшості випадків, українські компанії не досить „зрілі“, щоб конкурувати за закордонні державні контракти. Існують також й технічні бар’єри, але вони переважно з українського боку. Саме наш проект — GPAinUA досліджує ці питання», — говорить Тарас Шимко.

Треба знайти необхідній сервіс про державні ринки Євросоюзу — скористайтесь офіційним переліком тендерів

Команда Урядового офісу з питань європейської інтеграції підготувала перелік інформаційних джерел, на яких розміщується інформація про закупівлі, тендери та міжнародні торги, що проводяться в країнах-членах ЄС.

На офіційному порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України також можна знайти багато корисної інформації щодо міжнародної діяльності у сфері публічних закупівель.

«Щоб збільшити шанси участі українського бізнесу і міжнародних відносинах необхідно посилювати інформаційне зануренні бізнесу у можливості участі в тендерах GPA та надавати консультації і практичну підтримку», — додає Тарас Шимко, керівник проекту GPAinUA.

Що було зроблено для адаптації національного законодавства?

Закон про закупівлі передбачає можливість здійснення закупівель централізованими закупівельними організаціями (ЦЗО). ЦЗО — це юридичні особи, що визначаються органами місцевого самоврядування як замовники, які організовують і проводять процедури закупівель в інтересах замовників відповідно, щоб зекономити час і ресурси для замовників, а також знизити ризик оскарження укладених угод.

Ще наприкінці 2016 року була зареєстрована Постанова КМУ «Про реалізацію пілотного проекту із створення та організації діяльності централізованої закупівельної організації». У травні 2018 року строк її дії був продовжений до кінця поточного року.

Першим, хто буде реалізовувати пілотний проект, очікують Міністерство охорони здоров’я України.