Евакуації з Покровська та Костянтинівки, які ще тиждень тому були реальні, зараз під питанням — російські дрони контролюють обидва населені пункти, а швидкість атаки будь-якої рухомої «цілі» — менш як 30 секунд. У людей мало шансів добігти до дерева чи тим паче — до якогось підвалу.
Фото зі сторінки Євгенія Ткачова
Евакуаційні рейси волонтерів із Покровського району з кожним днем набирають обертів. Тенденція, яка розпочалася з моменту актуалізації Добропільського напрямку, стає більш страхітливою для волонтерської спільноти та шелтерів по всій Україні. Вони були переповнені ще на початку року. Нині ж брак місць вимірюється тисячами — особливо на сьогодні, коли тисячі людей з Костянтинівського округу та Покровського району стають ВПО. Однак все ще може погіршитися, особливо найближчими місяцями — оскільки на черзі вивезення людей з останньої безпекової агломерації Донеччини.
На сьогодні багато цивільних з прифронтових територій намагаються евакуюватися в останню чергу. Буквально — тоді, коли це вже неможливо, тож волонтери не можуть проїхати до них, оскільки це гарантована дорога в один кінець. Трагічний і смертельний. Дехто, врешті зрозумівши це, намагається покинути прифронтову територію самостійно — пішки. Зазвичай їх розстрілюють росіяни, не даючи врятуватися — навіть коли бачать, що це цивільний. Такий випадок був зафіксований днями на в районі Удачного.
Кричуща ситуація зараз в районі населених пунктів Родинського, Білицького та самого Покровська, пояснює Євгеній Ткачов, волонтер гуманітарної місії «Проліска». Там, зважаючи на близькість лінії бойового зіткнення й присутність ДРГ, існує такий самий ризик поїхати на евакуацію й загинути, навіть не доїхавши до адреси заявки.
«З Костянтинівського напрямку люди ще самі забирають речі, інколи навіть вдається викликати вантажівки чи буси, водії яких погоджуються заїжджати в місто. Це недешево, але й така евакуація ще присутня. Аналогічна — і в Дружківському районі. Крім того, починається вона і з Краматорська — там люди виїжджають досить активно, ще намагаючись забрати з собою техніку і речі. На Покровському й Добропільському напрямку ж евакуації екстрені - люди забирають з собою лише маленькі сумочки з речами й за можливості - тварин», — пояснює волонтер.
За спостереженнями Ткачова, упродовж останніх двох тижнів кількість заявок на евакуацію збільшилася в 5 разів. Зокрема, за добу «Проліска» раніше вивозила 1,5−2 десятки людей з Добропілля. На сьогодні ж їх щоденно вивозять автобусами у кількості ста та більше людей. При цьому не припиняється евакуація й медичним транспортом — важкохворих, поранених чи маломобільних. Їх інколи вивозять по 15−20 заявників.
З Білозерського також щоденно вивозять до пів сотні людей. Аналогічна ситуація коїться й із боку Межової, де також наступають росіяни. Люди на найгарячіших напрямках активно намагаються врятуватися, проте паралельно з цим наростає величезна проблема — питання їх розселення. Оскільки щоденно у шелтер в Павлограді привозять до 300 людей.
Фото зі сторінки Євгенія Ткачова
Серед евакуацій з-під фронту досі трапляються такі, в яких людей доводиться вмовляти на виїзд — аргументи у вигляді ракет, що пролітають над головою, не діють. Навіть якщо у цих людей немає вищезазначеного заробітку. Люди не зважають і на дрони, які десятками пролітають або й зависають над їхніми головами, коли люди виходять на вулицю. У такі моменти атака безпілотником — більш ніж можлива. Проте коли дрон пролітає далі - люди зазвичай вважають, що так їм щаститиме постійно. І вирішують, що війна та збройні атаки їх не зачеплять.
«Минулого тижня ми вивозили лежачу жінку з села біля Покровська. Її чоловік лишився — сказав, що треба будинок до зими приготувати, картоплю викопати… Буквально кілька днів тому ми їхали поруч (теж вивозили евакуйованих бабусь), і в районі того будинку на наших очах був приліт. Вирішили заїхати — просто подивитися, що там відбувається. Під двір того будинку, де жило це подружжя, прилетіла 120-мм міна. І цей дідусь одразу ж з нами й поїхав. Картоплю, до речі, викопав, але з собою її не взяв».
Євгеній Ткачов каже, що за його спостереженнями й досвідом завжди в прифронтових населених пунктах, до яких наближається ЛБЗ, лишається 10−15% населення. Тому зараз і в Костянтинівці лишається 5−6 тисяч, і в Покровську — понад тисяча містян, і в Часів Ярі - до тисячі. Заявок на евакуацію зараз сотні, проте навряд такий «ритм і попит» триватиме довго.
Слід зауважити, що ситуація в Покровській громаді настільки напружилася, що з 17 липня евакуаційні рейси «Білого янгола» в сам Покровськ фактично неможливі. Вже 5 серпня людям, які досиділися до останнього, довелося виходити в сусідні населені пункти, щоб їх звідти забирали правоохоронці чи волонтери. У місто вже заїжджати не можуть — кожна рухома та не вигоріла дотла автівка стає ціллю атаки ворожого FPV. За останніми підрахунками, у Покровську ще лишається 1342 людини, у Родинському — 470.
«Зараз усі, хто боїться й хоче жити, виїдуть, ажіотаж спаде — і знову почнеться повільний темп евакуацій».
Фото зі сторінки Євгенія Ткачова
Євгеній Ткачов каже, що дехто в Покровську досі має бізнес. Щоправда, сумнівний — фільмування пошкоджень, які має будинок чи квартира «замовників». Спершу така послуга коштувала 500 гривень, десь за місяць після появи — тисячу, а зараз — півтори. Внаслідок цього багато місцевих поки що відмовляються від евакуацій — оскільки є заробіток на руїнах. Водночас за час їхнього зволікання місць у шелтерах для переселенців все менше. З кожним населеним пунктом волонтери постають перед проблемою, що заявки на евакуацію — є. А квадратних метрів для нічліжки людини немає, або ж на них величезна черга.
«Найбільша проблема — з розміщенням немобільних людей. Ми статистику не ведемо, але вона є в „Схід СОС“, наприклад. І судячи з неї, то в черзі на розміщення — понад 200 людей з Донеччини. Їх просто нікуди дівати. Ми можемо вивезти, бо спецтранспорт є для поранених, людей з інвалідністю чи щойно прооперованих. Але ж вивозити куди, на вулицю?».
Не жартуючи, Євгеній Ткачов пояснює - часто доводиться брехати чи майже на колінах вмовляти лікарів залишити в себе цих людей. Інколи їх завозять на кілька днів, а в результаті у медзакладі вони лишаються на кілька тижнів — поки не з’явиться місце в шелтері.
«Волонтери влаштовують маломобільних людей у лікарні, інколи їх уже на місці з відділення у відділення перекидають, щоб вони могли побути довше там. Взагалі шелтер у Дніпрі є, створений спеціально для маломобільних громадян. Але він переповнений. У будинки для пенсіонерів можна когось заселити, але за 12−15 тисяч гривень і вище. Але вони ще є в наявності. За 8−10 тисяч місць уже немає. Безкоштовні хоспіси, на кшталт нашого, звільняються лише тоді, коли людина, яка там живе, помирає».
Ситуація, яка вже на сьогодні критична, вже найближчим часом ще більше погіршиться, впевнений волонтер. До моменту «Х» лишилося не більш як місяць чи два, коли вона стане катастрофічною й невирішальною.
«Якщо зараз відбудеться будь-який мінімальний прорив окупантів з Часів Яру в бік Краматорська — і вже почнеться евакуація звідти. Наступ на Краматорськ і Слов’янськ означає, що виїдуть близько 150 тисяч людей. З них тисячі - це будуть маломобільні чи старенькі, в яких нікого немає, тобто суто волонтерські. І що тоді? Крім того, Дніпропетровщина продовжує евакуйовуватися. Тому попереду все тільки гіршатиме», — наголошує Євгеній Ткачов.
Фото зі сторінки Євгенія Ткачова
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!