На початку лютого боєць на псевдо «Марс» разом з побратимами штурмував село поблизу Соледара. Одного вечора рашисти переплутали українців зі своїми бійцями, після чого розпочався кількагодинний бій.
Ілюстративне фото/Джерело: 30 ОМБр
Населений пункт, де Марс та його група проводили штурм, був розташований в дуже незручному місці, зокрема, аби дістатися до нього, треба було перейти через річку і відкрите поле, яке повністю прострілювалося, розповідає журналіст та військовий Антон Філатов, який записав історію «Марса».
Хлопці не їли і не спали вже близько доби, на шістьох була тільки одна пляшка води — через мороз вона практично замерзла.
Один з підвалів викликав підозри в Марса. Після того, як кинув в нього гранату, звідти почувся крик «Ахтунг!».
«Згодом ми захопити російську рацію і, прослуховуючи переговори противника, зрозуміли, що тоді в підвалі були іранські найманці. Біля однієї з хат зав’язався стрілецький бій. До ворога було близько 20 метрів. Ми стріляли з-за кутів хати. Їх було п’ятеро. Вони не відступали і вели щільний вогонь з кулемета».
Після півгодинної перестрілки група Марса зайшла за будинок і ліквідувала чотирьох із п’яти противників. Ще одному вдалося втекти — всі вони були з ПВК «Вагнер».
Після того, як хлопці закріпилися на своїй позиції, вирішили зачистити інші будинки села. Ще в одному погребі знайшли кілька окупантів.
«Здається, що росіяни були під впливом наркотиків. Бувало, що ми стріляли по росіянах і бачили, що кулі потрапляли в них, проте вони продовжували йти або повзти вперед. Таке не здатна зробити людина в здоровому глузді. Адже кожне потрапляння уламка чи кулі викликає величезний біль та оніміння».
Вже коли повечоріло сталася курйозна для рашистів ситуація — на позицію українців прийшло двоє людей і спитали: «Кто будет выносить раненых?». Це були росіяни, які прийняли групу за своїх. Один із них спробував утекти і - його розстріляли, а іншого взяли в полон.
Марс розповідає, що це був боєць ПВК «Вагнер», який до цього сидів у в’язниці за вбивство. Чоловіка звали Дмитро, йому було 42 роки.
«По ньому і не скажеш, що він зек. Він сказав, що йому щомісяця платять 200 тис рублів (2,7 тис долл. — ред.). З полоненим ми поводилися нормально: дали йому попити води, не били. Він хотів жити і тому здався. Зеки в російській армії не рахуються за людей. По захопленій рації ми чули, як зеки під час нашого штурму просили своє командування дозволити їм відступити. Проте їм відмовили і сказали: «Стойте до конца или мы вас тут на месте расстреляем». До них ставляться, не як до людей, а як до дикого м’яса. Всі документи вони здають перед тим, як піти на штурм…«
Під час цього штурму, який йшов близько трьох годин група Марса знищила більше 40 росіян. Спочатку серед українських бійців втрат не було, проте коли група закріпилася на позиціях, то росіяни почали масований обстріл. Гатили із танків, мінометів та ствольної артилерії. Штурм забрав життя двох побратимів Марса.
«Один із бійців пішов зі мною на штурм у першій групі. Йому було вже за 50 років і я запропонував йому відійти з позиції, щоби трохи відпочити. Проте він сказав: „Я залишаюсь“. От він і залишився там навіки. Його просто засипало землею після прямого попадання снаряду в бліндаж. Після цього ми довго розбирали завали, щоби викопати його тіло».
Другий полеглий боєць загинув від того, що йому перебило ноги і зламало хребет. Коли його знайшли, то побачили, що обличчя чоловіка страшно викривлене. Марс ділиться, що було видно — військовий дуже мучився перед смертю і з таким виразом обличчя помер.
«Це була вже друга ніч без сну і нормальної їжі. Люди дуже втомилися і почали робити грубі помилки, а підкріплення не підходило. Лише на третю добу нас підмінили інші побратими. Повернувшись з позицій, єдине, що я хотів — це лежати, нічого не чути, нічого не говорити і взагалі не рухатися. Проте попереду було дуже багато роботи…», — підсумовує чоловік.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!