«Коли у Покровську з'явився перший блокпост „ДНР“, я зрозумів, що в місто прийшла біда, — згадує Олександр. — Ми почали активно допомагати нашим військовим з 93-ої бригади. Взяли конкретний взвод і почали їм опікуватися — їздили за хлопцями по всім селам та містам, підвозили їжу, воду, одяг, генератори та інше. Ця підтримка була їм дуже важлива. Хлопці раділи не стільки тому, що ми привозили, скільки тому, що приїжджали їх підтримати».
Вже тоді Олександр розумів, що волонтерства для нього замало, тому коли прийшла повістка до військкомату, він не роздумував — приїхав та сам її забрав. Він був один з дев'яти перших, кого з Покровська призвали на війну. «Тоді ми всі боялися за свій дім та своє місто — щоб сюди не прийшла війна», — говорить Олександр.
Після поранення у 2016 році Олександр залишився інвалідом війни, повернувся до Покровська, але не став жити тихим життям.
— Я побачив, що місцева влада майже нічого не робить для ветеранів АТО та їх родин. А питань було багато — вшанування пам'яті загиблих, допомога сім'ям бійців, допомога дітям та інше. Щоб змінити цю ситуацію, ми створили громадську організацію «Спілка воїнів АТО Покровського району та Покровська». Працювати з владою було дуже важко — півтора місяця ми не могли просто отримати дозвіл на встановлення меморіальної дошки загиблому бійцю Владу Казаріну. Але все ж потім добилися цього і надалі ще дві дошки в пам'ять про хлопців встановили.
Підтримуємо родини наших військових — допомагаємо дітей у школу збирати, возили їх на відпочинок, одну дитину навіть за кордон вдалося відправити.
Взагалі іноді родичам загиблих просто поговорити потрібно та відчути підтримку, що вони не самі, що їх тато та чоловік загинув не дарма. Також ми продовжуємо займатися волонтерською допомогою.
— Я довго думав над тим, що відбувається в Покровську: влада не цінує тих, хто захищав місто та країну, не чує проблеми родин ветеранів АТО та загиблих, проводить патріотичні заходи лише для галочки, виділяючи копійки. При цьому місцеві чиновники витрачають мільйони на інші свята, «заробляють» на корупційних схемах. Ця влада більше проросійських настроїв, ніж українських. Тому я зважив всі плюси та мінуси та вирішив, що ситуацію треба міняти.
— Перше за все, хочу змінити ставлення влади та місцевого населення до людей, які здатні захистити наше місто та країну. Влада повинна вміти захищати своє місто, а не обкрадати його, як це робиться у нас. Якщо завтра прийде війна у Покровськ, хто встане на захист? Хіба місцеві чиновники? Ні, це зроблять ветерани АТО та учасники бойових дій, це зроблять справжні патріоти.
Друге, що хочеться зробити, — встановити пам'ятник воїнам АТО та зробити Алею слави — ці питання ми не могли вирішити роками з колишньою владою.
Також вважаю, що місту потрібен реабілітаційний центр для учасників бойових дій та їх сімей.
Для звичайних мешканців Покровська хотілося б змінити ставлення до свого міста. Крім будівництва доріг та інших питань, важливо щоб ми всі розуміли — це наше місто, і воно може стати по-справжньому європейським, якщо зміни кожен почне з себе. Мрію, щоб в Покровську було чисто та затишно, щоб сміття люди не кидали, куди заманеться. Європа починається з нас.
— Я обрав «Європейську солідарність» і зробив це, перш за все, тому, що партія має найбільше відчуття патріотизму. А це понад усе — боротися за свою країну!
— Після виборів не збираюся сидіти на місці. Буду продовжувати працювати з людьми та переконувати їх підтримувати українські сили у місті та ветеранів АТО. Це не просто, але деяких людей вже вдалося переконати, тому будемо робити це надалі. Розумієте, у Покровську люди переходять з однієї політсили до другої, як у доміно грають. Виборці звикли голосувати за подачки, а потім плачуть 5 років, обравши не тих. Вважаю, що старі політичні сили повинні поступитися молодшим, які будуть насправді працювати на місто та підіймати його, а не красти на схемах.
Нагадаємо, місцеві вибори в Україні відбудуться 25 жовтня 2020 року