Сергій Миронов / фото з відкритих джерел
Він дуже любив Київ. Автор блогу «Зникаючий Київ», також написав книгу про місто, розповідає Український ветеранський фонд.
Друзі розповідають, що Сергій знав ледь не напам’ять коди до під’їздів усіх старих будинків Києва і навіть мав окремі ключі від деяких дворів.
«Він знав, у якому під’їзді стоїть 100-літня щітка для взуття з кінського волосу, а де за "совєтів" законсервували цілі пожежні сходи, й тепер це наче музейний експонат», — говорить приятелька Сергія Альона Дєньга.
Чоловік палко хотів уберегти історичну спадщину столиці, але після повномасштабного вторгнення рф став до лав Сил оборони України — добровольцем до 241-ї бригади територіальної оборони
8 жовтня, перебуваючи на фронті, Миронов таке писав про себе у соцмережах:
«Мене звати Сергій і мені тридцять п'ять років. У мене немає сім'ї, немає хронічних захворювань та інколи - совісті. А ще постійного підпису – його в мене теж немає. Скільки б не тренував, він чомусь весь час змінюється.
У мене чорне волосся і в армії воно почало випадати. Це мене турбує більше, ніж я коли-небудь міг собі уявити і вже точно більше, ніж мені б того хотілося. Якщо сила чоловіка у волоссі – то сила покидає мене. А якщо ні – то мене покидає волосся. Що б мене не покидало – мене це до біса турбує...»
Сергій отримав бойове поранення під Бахмутом. Чоловік боровся за життя, але помер у шпиталі.
Вічна пам’ять Герою!