"Представники адміністрації спокійно дивилися, як всю ніч люди помирають", — розслідувачі встановили хронологію злочинів в Оленівській колонії

Після 24 лютого на території Оленівки сталася величезна кількість правопорушень, що мають ознаки воєнних злочинів. Дотепер дізнатися про них можна було лише з поодиноких розповідей тих, хто був у в’язниці. Свідки говорять про побиття, катування електричним струмом, психологічні тортури, ненадання медичної допомоги і недостатнє харчування. Водночас доступу міжнародних спостерігачів до ув’язнених в Оленівці немає – російські окупаційні війська ізолювали в’язницю. Туди не пускають навіть представників Міжнародного комітету Червоного хреста, хоча вони мають мандат на відвідання полонених.

За кілька місяців роботи журналісти МІПЛ опитали десятки колишніх в’язнів Оленівки – тих, хто опинився у неволі на самому початку теперішньої фази агресії рф, і тих, хто залишався там до жовтня 2022 року. Журналістам вдалося реконструювати події, які відбувалися в Оленівці, зокрема 29 липня, встановити імена керівництва колонії, відшукати фото її начальника та свідчення тих, хто його знає. Окрім того, розслідувачі МІПЛ встановили, що куратором колонії були представники Федеральної служби безпеки рф.

Масове вбивство в Оленівці

У ніч на 29 липня на території Оленівської колонії пролунав вибух. Зранку 29 липня росія заявила, що Збройні сили України завдали прицільного удару з систем далекобійної артилерії HIMARS по одному з бараків, де утримувалися бійці полку «Азов»: загинули понад 50 осіб, ще близько 70 були травмовані. Поранених відвезли у кілька лікарень Донецька, але про їх стан нічого не відомо, жодних міжнародних організацій до них не пустили.

Джерела МІПЛ того ж дня повідомили, що трагедія сталася не в бараках, у яких утримували військовополонених, а в промзоні – на відстані приблизно 300 метрів від основної групи житлових приміщень. Туди напередодні перевели близько 200 азовців.

Місце вибуху. Скріншот Google maps

«Я дивився ті списки, там із саперів був один офіцер і один старшина. Росіяни зрозуміли, що солдатам немає сенсу там бути. Якщо ж візьмуть офіцерів, то тоді буде великий скандал. Тож вибирали когось посередині. Вбивали кістяк», – говорить азовець. 

Свідком подій в Оленівці напередодні та після вибуху став Євген із НГУ. Він говорить:

«Наш барак був крайній до промки – її ми бачили з другого поверху. Раніше там нікого не було. За два тижні до вибуху там почали облаштовувати два бараки. Один – на 200 осіб, інший – на 50 – 60. До робіт залучали наших хлопців. Вони робили все нашвидкоруч. Сказали всі роботи виконати за сім днів, а встигли за п’ять. Ми думали, що туди звозитимуть російських військовополонених, яких сюди передадуть у результаті обмінів. Бо як показала практика, для наших вони нічого робити не хотіли – ми два місяці просили вкрутити лампочку в бараці, але її, думаю, досі там нема. А в нових бараках раптом проводку робили, ліжка розставляли – якісь нормальні умови для проживання створювали».

Два дні чогось чекали. Дехто почав говорити, що в ті приміщення мають перевести жінок.

А потім туди раптом почали переміщати азовців.

«Вони повз нас проходили. Чому їх – розуміння не було, у них були найменш завантажені бараки. Причому переводили абсолютно різних людей: із забезпечення, розвідки. Були офіцери і солдати, – продовжує Євген. – Напередодні працювали «Гради» – імітували обстріл. Вони взагалі постійно працювали. Танки, «Гради», «Урагани» – вони з усіх боків працювали, ми до цього звикли. А потім чітко почули два виходи «Граду» і два вибухи – один сильніший, другий тихіший. Багато хто вже знав цей звук, схоже було на вибух термобаричної зброї. Пізніше ми побачили дах тієї будівлі – він був із залізних листів, вивернутих назовні».

Звільнений із полону військовий говорить, що ходив дивитися з другого поверху, що відбувається. Бачив, як бігала охорона, більшість із якої приїхала в Оленівку напередодні і ще не встигла зорієнтуватися.

«Важливий момент: незадовго до вибуху охоронцям видали зброю. До того лише периметр колонії охоронявся озброєними людьми, а всередині у них були лише кийки і гази», – додає Євген.

Він упевнений, що після ремонтних робіт два дні там нікого не було – за цей час туди занесли те, що могло вибухнути.

«Я потім дивився відео, і ті, хто працював на тому бараці, казали, що там були сходи на другий поверх – це як оглядова була, то вони там могли закласти. Бо всюди в інших місцях хлопці б побачили, що там було. Що сталося, ми не знали до ранку. Наші хлопці також трупи збирали, вони сказали, що загиблих приблизно 50. Десь о 10:00 по місцевому радіо почули, що Оленівку обстріляли. Поранених забирали до дисциплінарного ізолятора. Когось розвозили по лікарнях, комусь в ізоляторі надавали допомогу, не вивозили з Оленівки – повертали до бараків, але їх тримали окремо від усіх, з азовцями», – розповідає свідок.

Барак, в який перемістили військовополонених, після вибуху. Скріншот з відео

Опитаний МІПЛ військовий медик – ще один свідок того, що відбулося тієї ночі.

«Приблизно годину ми слухали крики на всю колонію… Крики людей про допомогу, – згадує він. – Потім прийшов представник адміністрації, сказав: «хлопці там п*да, беріть все що є, і йдемо».

Місця вибуху оточили охоронці колонії. Медик чув автоматні черги.

«Там була брама і сітка. То хлопці, що там були, цю сітку виламали. Охоронці почали стріляти. Скоріш за все вони стріляли у повітря, і я чув команди «не виходьте на газон».  Вони боялися що хтось спробує втекти», – розповідає свідок.

Усі, хто вижили після вибуху, вибігли на дорогу позаду приміщень. Вся дорога, каже медик, була всіяна тілами. Постраждалі сказали йому, що їх було близько двохсот. Як згодом з’ясувалося, 47 з них загинули на місці. Інші стікали кров’ю.

Ноші у крові на території колонії після вибуху. Скріншот з відео

«Представники адміністрації спокійно дивилися, як всю ніч люди помирають. Їй тільки попкорну не вистачало. Вони спостерігали через паркан, як я проводжу серцево-легеневу реанімацію. Не організували евакуацію. За цей проміжок часу, ще п’ять людей померло, яким ми не могли допомогти. Їх тіла потім показали під парканом. Переважно у поранених були черепно-мозкові травми, – говорить медик. – Усіх вивозили звичайним вантажним транспортом. Ми надавали медичну допомогу, як могли, затрамбували поранених у машину максимально, скільки влазило. Коли ми сказали адміністрації число, вони нам сказали: «Ви що, зовсім вже? Сортуйте, легких будете тут лікувати, в лікарню відправляти лише тяжких і середніх». Ми їх відсортували, тяжких і середніх відправили до лікарні, а легких залишили. Їх відправили на ДІЗО. Мало того, що ці люди поранені, їх ще й засунули у цей «мордор». У 4-х місні палати загнали по 20 людей з різними травмами».

Загиблі військовополонені. Скріншот з відео

Що саме було використано під час теракту в Оленівці та що відбулося тієї ночі, має встановити слідство. На підконтрольну територію України росіяни повернули тіла загиблих азовців, тож експерти повинні встановити, сліди розпаду якої речовини залишилися на цих тілах. Утім, як стало відомо МІПЛ, робота фахівців ускладнена, адже на окупованій території з тіл вилучили частину осколків, а загиблих зберігали у вогкому підвалі.

Більше про хронологію трагедії, свідчення та імена причетних — читайте у матеріалі Медійної ініціативи за права людини.