«Славкурорт»: життя в омріяній умовній тиші

«Тепер вже тихо. Прилітає, але рідко. Вже гарно. Це вперше за місяць. А до цього було жахливо. Виживаємо на гуманітарці. Якби ще і світло дали — було б прекрасно»,— розповідає журналістам «Вчасно» Людмила.

ЛюдмилаЖінка живе у мікрорайоні «Славкурорт» у приватному секторі. Електрики тут немає понад півроку — окупанти поцілили по підстанції. Існують і проблеми з водою.

«З крану щось тече, але пити то не можна. Воду привозять комунальники. Допомогли військові бутильованою водою, за що їм дуже вдячні. Зі свердловин воду піднімати можна, але для пиття вона не придатна — в нас тут солоні озера, і вода має специфічний присмак, тож використовуємо її для господарських потреб», — розповідає жінка.

Мікрорайон «Славкурорт» — специфічний. Житло тут будували собі здебільшого люди з інвалідністю через близькість водолікарні. Частина з них переміщається на колісних візках і виїхати з міста не має можливості — знайти житло, облаштоване під потреби людини з інвалідністю, складно.

«Коли отримав травму, їздив на лікування до водолікарні. Вирішили тут і оселитись. Будинок будував та облаштовував під себе. Пороги, меблі, ванна кімната — все індивідуальне. Куди я поїду? — розповідає місцевий мешканець. — Зараз, коли наші відігнали орків, стає легше перш за все морально. А воду, світло та газ зроблять з часом».

Вдень люди гуртуються. Військові дали в користування генератор, аби елементарний набір продуктів зберігався у холодильниках. Волонтери привезли велику сонячну панель — від неї люди заряджають свої гаджети.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!