Прифронтове Нетайлове потерпає від щоденних обстрілів російських окупантів. В селі досі лишаються люди, які попри все не хочуть виїжджати.
У прифронтових населених пунктах лишаються глибокі вирви, руїни та місцеві люди/ Колаж "Вчасно"
«Ось одна вирва, летіло одна за одною, а вона стояла біля дверей. Тут її вбило, а могила у дворі з огорожею та квітами», — розповідає місцева жителька прифронтового Нетайлового, яке щодня стирають з обличчя землі окупанти.
В село черговий раз приїхав волонтер Денис Христов, який займається евакуацією та доставляє гуманітарну допомогу. Він показав, як живуть люди у надзвичайно небезпечних умовах.
«Окупаційні канали як один пафосно розказують, що вони взяли там частину Первомайського, ще там один населений пункт. Але якою ціною все це відчується, і хто від цього страждає. Ось вона — російська „мощь“ в усій красі, й люди, які тут під завалами залишаються, їх вже не повернеш. Ось тут, до речі, жила родина, яка до війни була більш-менш лояльна. Ну, а зараз навіть спитати немає в кого, як вони ставляться до путіна», — розповідає волонтер.
Христов показав глибокі вирви від снарядів, й розбиті вщент будинки. З цього пекла волонтер приїхав забрати жінку Галину. Однак виявилося, що вона поїхала у сусіднє Первомайське за документами.
Волонтеру довелося чекати, але недовго. На його відзнятих кардах чути гучні вибухи, снаряди окупантів падають зовсім поруч.
«Не знаю, як довго її чекатиму, бо обстріли тут дуже активні, й б’ють десь неподалік», — каже волонтер.
Вивезти жінку Христову так і не вдалося. Він її не дочекався.
«Десь Галя гуляє, не повернулася, а мені треба їхати далі на наступну евакуацію. Вона поїхала у саме пекло, і ти нічого не поробиш, бо люди постійно у такому стані знаходяться. Вона вчора поховала свого чоловіка, якого вбило там у Первомайському. Там вбивають людей, які лишаються, аби вижити, однак росіяни не дають їм жодного шансу на це», — підсумував Христов.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!