«З десяти людей лишилося троє, ми вже зрозуміли, що нас оточили»: нацгвардієць про бої в Кремінських лісах

Військовослужбовець 15 Слов’янського полку на псевдо «Залізничник» вже понад рік воює на Донеччині. Зараз його служба минає на Кремінському напрямку. Чоловік каже — він за професією монтер колій, працював на залізниці. З початком вторгнення просто над його головою пролетіли ракети, тоді й зрозумів, що почалась повномасштабна війна, пише Нацгвардія України.

Боєць призвався до армії 1 березня 2022 року. За цей час встиг повоювати на Лиманському напрямку, звільняв Діброву, згодом воював у Майорську. Тепер, у Кремінських лісах ситуація складніша, тут він отримав поранення та контузію.

«Кремінський ліс — справжній Ліс смерті. Дуже активна артилерія, міномети. Потім ворожа піхота починає лізти під мінометами, а коли підходять, тоді починається вже наша робота. Ми тримаємо рубежі, постійно окопуємося, спостерігаємо за противником, не даємо ворогу просунутись вперед. А ось найважче з усього цього — це зберегти життя».

Чоловік розповідає про одну з ситуацій, яка сталася при обороні позиції у лісах під Кремінною. Тоді на місці було 10 бійців, а близько 4:30 окупанти почали штурмувати двома взводами піхоти з різних флангів. Росіяни рухались швидко, в один момент опинилися в окопах українців, в результаті почався бій. Загарбників було близько 50, атакували піхотою, зокрема діяли за допомогою танків та бронетехніки.

Через роботу ворожого РЕБ, зв’язок з командиром був втрачений на певний час. З десяти людей лишилося троє, вже тоді було розуміння, що вони в оточенні.

«Ми вже розуміли, що нас оточили, починали перекидатися гранатами, боєприпасів не вистачало. У цей час, о 6 ранку я переходжу на запасні хвилі та відновлюю зв’язок з командиром, прохаю відкрити вогонь артилерії по нашій позиції. І це була удача! За наказом командира, під корегуванням нашої аеророзвідки, наших пташок, артилерія 15-го Слов’янського полку ювелірно відпрацювала по окупантах. Результат — знищено значну кількість живої ворожої сили та завдано їм втрат у техніці. Згодом підійшли наші дві групи резерву та блокували район просування орків. Ворог тікає через дорогу з позиції, наш резерв заходить на точку, ще добу я з ними тримаю оборону, поки мене не евакуювали».

Зараз Залізничник продовжує службу. Чоловік зізнається, що найбільше не хоче, щоб його рідні бачили війну. А загалом, у нього мрія така, як у всіх військових — повернутися після війни додому живим та здоровим.

«А те, що ми переможемо, я в цьому впевнений», — переконаний Залізничник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пережив окупацію та контузію: ведмедя із Ямпольського зоопарку евакуювали за кордон до нового життя