«Було передчуття, що щось має трапитися»: річниця гибелі Героя України Дмитра Чернявського від рук проросійських бойовиків

Вже у жовтні 2010 року Дмитро Чернявський вступив до лав Всеукраїнського об'єднання «Свобода», а вже в березні 2011 року його було призначено керівником пресслужби Донецького міського осередку партії, за два роки — керівником пресслужби Донецького обласного осередку «Свободи». Обіймаючи ці посади, хлопець організовував культурницькі акції: покладання квітів до пам’ятників, ходи з українськими прапорами тощо.

Коли розпочався Євромайдан, Чернявський теж долучився до протестних акцій у Донецьку, кілька разів відвідував київський та львівський Майдани. Приходив на Антимайдан у столичному Маріїнському парку, щоб пояснити його учасникам, заради чого люди вийшли на протести проти дій тодішньої влади.

«Коли ми йшли на цей мітинг, у всіх було передчуття, що щось має трапитися»

13 березня 2014 року на центральній площі Леніна у Донецьку відбулася акція «За єдину Україну», учасники якої виступили за збереження цілісності держави.

Після її завершення активісти самооборони донецького Майдану, серед яких був і Дмитро Чернявський, мали забезпечити прикриття для відходу мирних активістів. Однак у цей час натовп проросійських бойовиків оточив їх. Мітинг перетворився на криваве побоїще мирних демонстрантів.

Під час цієї сутички Дмитро Чернявський отримав ножове поранення у живіт. Закривавлений Дмитро помер в кареті «швидкої» допомоги.

«Він був патріотом. Як і всі ми, вірив у відродження українського духу на Донбасі, вірив, що тут можливий ренесанс. Долучався до відродження усього українського в нашому регіоні й повернення Донбасу справжнього патріотичного обличчя», — розповідав журналісткам «Вчасно» голова Донецької міської організації ВО «Свобода», друг Дмитра, Артур Шевцов.

Він познайомився з Чернявським ще у 2010 році, коли той був молодим студентом першого курсу.

За спогадами Шевцова, напередодні трагічного дня, 12 березня, Дмитро повернувся у Донецьк зі Львова, де проходив сесію. В місті вже проходили час від часу акції з бійками, атмосфера в суспільстві була напружена.

«Дмитро зателефонував мені 13-го зранку, сказав, що вже тут. Дізнався про акцію, ми обговорили її деталі. Сказав, що прийде. Ми з ним вже зустрілися на площі Леніна, — розповідає Артур Шевцов. — Я пам’ятаю, як перед початком мітингу площа вже була розділена на дві частини: біля Леніна стояли проросійські активісти, наші стояли по інший бік. У повітрі витала напруга. Коли ми йшли на цей мітинг, у всіх було передчуття, що щось має трапитися. Бо до цього теж проходили акції - 5 березня, одні з активістів отримали травми через бійки й потрапили до лікарні. Між цими мітингами були ще акції меншого масштабу, які теж закінчувалися зіткненнями. Тому ми очікували, що бійка неминуча».

В останній день свого життя Дмитро Чернявський прийшов на мітинг із бронежилетом. Однак у власних цілях не використав його, він віддав броню одному із партійців.

«Тоді Дмитро сказав, що бронежилет важкий і не зручний для нього. А можливо б саме він врятував би йому життя, така іронія долі - додає Артур. — Також був момент, коли перед акцією хлопцям намотували на рукав помаранчевий скотч. Це для того, аби розрізняти своїх від чужих. Ми вишикувалися в чергу, й іронія полягає в тому, що скотч завершився саме на Дмитрові. Мені та всім, хто стояв в черзі, не вистачило, ми одягали помаранчеві рукавички, щоб нас бачили. А суть в тому, що коли ти попадаєш в оточення, то рукавицю можна швидко зняти, й ти нічим від тих орків зовні не відрізнятимешся, а стрічку просто так не знімеш. Гадаю, це теж зіграло дуже злий жарт із Дмитром».

Після вбивства Дмитра винних у його смерті так і не знайшли. Відомо, що основні докази та матеріали справи лишилися в окупованому Донецьку.

За свою громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання демократії, прав і свобод людини під час Революції Гідності Дмитро отримав звання Герой України (посмертно) з відзначенням орденом «Золота Зірка». Також він став одним із тих, хто назавжди очолив Небесну Сотню.

У рідному Бахмуті, який нині російська армія перетворила на руїни, у тодішній школі № 18, в якій навчався Дмитро, на його честь було встановлено меморіальну пам’ятну дошку.

Таку ж дошку відкрито на будівлі Економічного факультету львівського університету ім. Івана Франка, де він навчався.

15 листопада 2017 року уряд заснував стипендію ім. Дмитра Чернявського за спеціальністю «Економіка».