У Костянтинівці, до якої окупантам лишилося менш як два кілометри, Сили оборони перебувають у всіх мікрорайонах. Проте контролювати ситуацію тяжко, оскільки російські дрони вже місяцями «володарюють» з неба й майже унеможливлюють ротації бійців.
Фото Костянтина Мельникова
Костянтинівку російські окупанти просто зараз стирають квартал за кварталом. Вцілілих будинків у місті майже не лишилося. Переважна частина будівель обвалена після ударів дронів та прильоту авіабомб, решта ж частково знесена вибуховими хвилями.
Оборона міста максимально ускладнена й тим, що кількома тижнями раніше росіянам вдалося просочитися в околиці міста та зайняти позиції у забудівлях, пояснює журналістам «Вчасно» Роман Балабойко, інспектор прикордонної служби Другої прикордонної комендатури швидкого реагування «Щит» Бригади Гвардії наступу «Помста».
«Зараз лобові атаки майже не відбуваються. Росіяни намагаються промацати нашу лінію оборони, якраз користуючись поганими погодніми умовами проникають по 3−5 осіб вглиб районів Костянтинівки. Їхнє завдання — пройти й закріпитися в якомусь підвалі чи будинку. Ми утримуємо рубіж, але інфільтрація відбувається. Росіяни після цього живуть недовго — після того, як ми розуміємо, що вони могли просочитися, знищуємо їх. Здебільшого дронами, бо піхота надто цінна, щоб відправляти бійців на зачистку якогось підвалу. Тим паче якщо його можна розвалити, використавши або два, або навіть 3−5 дронів», — каже прикордонник.
Роман Балабойко зауважує, що упродовж останніх трьох місяців просування противника на велику кількість кілометрів немає. Фактично позиції майже незмінні, хоч росіяни потроху просуваються. Але цей рух відбувається тому, що за одну посадку вони «кладуть» кілька рот, щоб прозвітувати про успіхи на фронті.
«З 10 росіян заходять і доживають двоє, з наступних — ще двоє. І лише коли вони накопичують в кількості до п’яти чи трохи більше — висуваються, щоб атакувати наші позиції. Але чекати довго не мають ресурсів: у них їжі й води лише на кілька днів. Тому чекати на велику кількість росіян, які прийдуть у підмогу, немає часу, вони йдуть в атаку вп’ятьох-вшістьох. Знову ж, із них до наступної позиції доходить один-двоє бійців. Мені інколи здається, що путіна вони бояться більше, ніж смерті.
Дороги на напрямку давно заміновані, але росіяни рідко застосовують якусь техніку, тим паче важку чи броньовану. Тому ураження їх транспорту цим способом не настільки поширене, як іще рік тому", — пояснює військовий.
Фото Олега Костянтинова
Військовослужбовець каже, що за нинішніх умов війни ротації - найбільш небезпечний процес служби. Завести й вивести бійців — небезпечніше, ніж їх перебування на позиціях: зона роботи ударних дронів тягнеться на десяток кілометрів, і подолати цю дорогу не завжди вдається. У самій Костянтинівці дрони-ждуни сьогодні чатують майже на кожній вулиці.
«Зараз їм уже не важливо, чи це буде техніка, чи цивільне авто, чи просто людина йтиме вулицею по воду. Коли батарейка FPV «сідає» або її «давить» РЕБ — вони б’ють все, що рухається. Або просто в житловий будинок, який ще не зруйнований настільки, аби бути непридатним до життя. Вони не хочуть, щоб просто вибухнула чи обвалилася будівля — вони хочуть під руїнами когось поховати як «приклад», — пояснює Роман Балабойко.
У спілкуванні з прикордонниками полонені росіяни здебільшого розповідають, що їх заганяють на гарячі напрямки фронту нібито на навчання, але відразу ж посилають на штурми. Тож росіяни зараз довго не служать, каже прикордонник. Максимум — пів року, а далі або потрапляють у полон, або вони вмирають. Хоча здебільшого причиною служби в армії вони називають бажання заробити на квартиру, про що нібито не шкодують. На їх думку, це має звучати благородно і виправдати те, що вони пішли захоплювати чужі міста й вбивати українців.
Слід зауважити, що оборона Костянтинівки ще більше ускладнена тим, що в місті перебувають цивільні. Населені пункти, розташовані поруч, так само вимагають окремої пильності від бійців, оскільки вони змушені не лише виконувати бойові задачі, а й відволікатися на цивільних, в які цілять окупанти.
«Ризикувати життям цивільних ми не можемо, тому в бойових діях обороняти позиції дуже важко, коли поруч з нами мирні. Люди ускладнюють роботу. Там, де активні бойові дії, цивільних майже не лишається, бо здебільшого в якийсь момент їм ніде сховатися чи умовно існувати. А на територіях поза містом взагалі нереально. Але в Костянтинівці, де бойові дії ще не ведуться, а тривають лише на околицях, цивільні все дуже ускладнюють. Суміжні підрозділи, та й наші, змушені займатися евакуацією, коли їх поранить, а це відбувається регулярно. Яка б не була їх позиція і світогляд — це все ж наші люди. Тому люди припиняють виконувати завдання або шукають заміну на позиції, додатковий транспорт, займаються тим, що вивозять під дронами людей. А їх лише в самій Костянтинівці - тисячі», — пояснює Роман Балабойко.
Зауважимо, що дрони цілять у цивільних людей щодня. Кілька днів тому окупанти поранили трьох. Один чоловік перебував у власному автомобілі біля його дому, коли стався вибух. Двоє інших людей отримали травми, перебуваючи на відкритій місцевості поблизу одного з будинків, у якому живуть цивільні.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!