Щоб вийти на Краматорсько-Слов'янську агломерацію, росіянам доведеться взяти Костянтинівку найближчим часом. Тому ті відчайдушно застосовують і важку бронетехніку, і дрони. А оскільки не можуть знайти позиції з неба, то «відсилають» смертників, як приманки.
Фото: Луганський прикордонний загін – бригада “Помста”
Місто, в якому тримають оборону наші військові, окупанти розносять артилерією, дронами та авіабомбами. Мета — зрівняти район за районом настільки, щоб утриматись було неможливо, а укриттів для пілотів не лишилося (чи їх завалило уже в них). По самій Костянтинівці вони працюють з усього, що є в арсеналі. Зокрема, застосовують і великі безпілотники типу «Крила», хоча вони призначені для інших цілей.
Тож яку тактику зараз обирають росіяни на Костянтинівському напрямку, чим вона небезпечна для нас і яка насправді роль російської піхоти, яка намагається прорватися в місто — пояснює журналістам «Вчасно» Роман Балабойко, боєць підрозділу «Щит» бригади «Помста».
«Якщо це авіабомба, то складається кілька під'їздів багатоповерхівки. Якщо прилітає реактивна артилерія по приватному сектору, то теж обвалюються будинки. БпЛА типу „Крило“ вилітають на відслідковану ціль. Але якщо нічого не знаходить, так само б'є в об'єкт, який йому здається підозрілий. Або їх оператори побачать щось схоже на антену. Бойова частина в крилах не настільки велика, щоб нанести ураження і завалити дім, але шкодять вони серйозно», — пояснює військовослужбовець.
Тактика росіян для просування не змінилася, хоча через погодні умови їм справді важче йти вперед. Однак з цим керівна ланка російської армії не панькається: окупантів відправляють на забій, щоб засікти наші передові позиції. На жаль, будь-які поранення, навіть некритичні, за такої погоди стають смертельними. Роман Балабойко додає, що особливо це критично для піхотинців, які за таких умов тримають позиції, навіть не маючи змоги зігріти повітря навколо. Тому на передніх позиціях використовують лише ручні грілки.
«При таких погодних умовах час виживання поранених скорочується в кілька разів. Погода теж вбиває. Але рятувати бійців намагаються роботами. При мені була місія, коли НРК з двома підбитими колесами зміг доїхати до точки евакуації. Деякі наїжджають на протипіхотні міни і їдуть далі. У нас вже є випадки евакуації поранених роботами, але ворог веде повітряну розвідку, атакує їх. Особливо взимку, коли вони їдуть, за ними лишається тепловий слід. Тому НРК — корисна техніка, але неповоротка й повільна, тим паче з навантаженням. Та і за розміром це помітний візок», — зауважує військовий.
Фото: Луганський прикордонний загін — бригада «Помста»
Відстань за умови морозів також грає свою роль. Тому дронарям Луганського прикордонного загону доводиться постійно дообладнувати НРК: ставлять нові та кращі камери, системи РЕБ, батареї, які можуть витримати більше навантаження та проїхати якомога довшу дистанцію. Однак прогрес настільки швидко рухається, що система дії й протидії не встигає за ним, пояснює Роман Балабойко.
«Логістика на Костянтинівському напрямку вкрай складна. Там, де позиції розташовані трохи вглиб тилу, намагаємось підвозити все необхідне, але на передній край доставка здебільшого здійснюється НРК. Якщо ж логістика — з повітря, то кожен кілограм — на вагу золота. І тоді вже грає роль пріоритетність, що найнеобхідніше для бійців: батареї, одяг чи їжа та вода тощо», — каже прикордонник.
Окупанти в штурми висуваються щодня. Використовують для цього баггі, легку мототехніку, а днями застосували два танки, які виїхали на відпрацювання по наших позиціях. Обидва вдалося пошкодити до того, як вони завдали болісного удару підрозділам, які стоять на тій ділянці фронту. Імовірно, на такий крок їх змусили темпи просування: на напрямку вони рухаються дуже повільно, тоді як від керівництва рф стоїть наказ захопити всю Донеччину, включно з Краматорськом і Слов’янськом, до літа.
«Росіяни пишуть, що ледь не в центрі міста закріпилися, але це неправда. Так, проникнення є, вони заходять невеликими піхотними групами у Костянтинівку, але ми знищуємо їх до того, як вони встигають накопичитися. Основна задача — не дозволити зібратися групою, щоб здійснювати штурмові дії чи пройти глибоко в тил наших позицій», — пояснює прикордонник.
Для російських командирів кожен росіянин, що йде до позицій СОУ — практично те саме, що й снаряди.
«Були випадки, що вони взагалі випускають одного чи двох „зайчиків“, щоб виявити наші позиції. Тобто боєць — це смертник. У нього не стоїть задача здійснити бойові дії, щось взяти штурмом. Треба просто йти й виявити наші позиції. Люди — розхідні матеріали. Як снаряди, як дрони, тільки біологічний організм», — каже Роман Балабойко.
Прикордонник додає, що в Костянтинівці лишається понад 1800 цивільних. Найімовірніше, вони вже десятки разів пошкодували про своє рішення залишитися на виживання вдома, проте жодні рятувальні місії вже неможливі. Усі, хто перебувають в «сірій» зоні на Костянтинівському напрямку, можуть лише намагатися виживати.
«У них це просто спроби виживання. Окрім потреби їсти й пити ще треба якось грітися. Здебільшого це роблять, ховаючись по підвалах багатоповерхівок, бо там більш-менш зберігається тепло. Але ж по підвалах активно скидають російські авіабомби», — додає військовослужбовець.
Умови перебування бійців Луганського прикордонного загону на позиціях та під час евакуації з неї
«Косий», боєць іншої бригади, яка несе службу в Костянтинівці, підтверджує: ситуація складна, росіяни намагаються закріпитися в місті і пройти вглиб наших позицій.
«Зафіксовані штурмові дії на напрямку о 10:13, 10:43, 11:06. Групи з 3−4 осіб, рухаються в бік піхотних позицій. Треба мочить», — каже боєць «Косий», який несе службу на Костянтинівському напрямку в одній з бригад Збройних сил України. Попри псевдо, ліквідовує росіян вправно: за тиждень разом із побратимами ліквідовує кілька десятків ходоків, які підходять до наших позицій. Стежити доводиться не лише за смугою, де закріплений його підрозділ, а й «підглядати» за ситуацією, де розташовані суміжники. Через пропущених окупантів ділянка з контрольованої може перетворитися на втрачену, тому побратимів доводиться підстраховувати з боків, звідки вони не чекають атаки рф.
Військовий додає, що перераховані штурми — це зафіксований рух окупантів лише за годину. Бувають значно активніші дні, коли росіяни майже без перерв починають наступ. Жоден з тих, які відбувалися останніми днями, не був вдалим і завжди був невиправдано багатожертовним з боку росіян. Їх «косили» одного за одним. Проте росіяни вимірюють успіх не такими критеріями. Головна мета ходоків — привернути до себе увагу дронарів, аби вони підняли дрони в повітря. За цим уважно слідкує ворог. Тож щойно вони помічають рух на позиції (навіть непідтвердженій), починається полювання вже на наших бійців. У цей момент окупантів-ходоків часто добивають FPV, проте ризик ураження наших бійців — надвисокий. Інколи звична операція з ліквідації ворога перетворюється на трагедію для наших Сил оборони.
«Ми тільки починаємо лупить „зайчиків“, як по нас летить все: „Молнії“, „Ланцети“, арта. Навіть КАБи не жаліють, відразу все стирають в районі, щоб від нас нічого не лишилося. Антени б’ють, будівлі - все підряд. Щоб після такого відновить роботу, треба багато часу. Інколи — кілька днів. Це якщо нікого з людей не зачепило», — каже військовий.
Знищена ворожа техніка, яку росіяни «проганяють» на Костянтинівському напрямку
Росіяни намагаються відтиснути низку наших опорників вздовж траси біля Костянтинівки, вклинитися в дачний масив. Окупанти ще не закріпилися, але бої йдуть важкі, лобові, з постійним тиском, повідомляють військові та оглядачі. Росіяни працюють обережно, малими групами, активно ганяють дрони й ведуть розвідку наших позицій, шукаючи слабкі місця.
Окремо йде серйозна загроза з повітря, оскільки ворожі FPV-дрони на оптоволокні працюють системно й нахабно: полюють на РЕБ, техніку і добре замасковані цілі в полі. Розрахунок — вибити очі та захист, а надалі «розмотувати» напрямок.
Крім того, оглядачі наголошують: зараз зберігається пряма загроза ізоляції наших підрозділів у населеному пункті Предтечине від логістики, фактично — є ризик бути там замкнутими.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!