Якщо подивитися на карту «Deep State», то за Покровськом залишаться такі населені пункти, в яких неможливо воювати.
Фото: 68 окрема єгерська бригада
У Покровську окупанти на 90% контролюють логістику, майже не лишають шансів на евакуацію 300-х і наживаються на родинах полеглих бійців, яких не вдалося забрати з поля бою. Навіть їх частини для поховання удома. Трагедії додають і голодні здичавілі собаки, для яких поле бою перетворюється на велику їдальню. Вагомо ситуацію не покращують ані наземні дрони, ані БпЛА, які «глушать» російські РЕБ, розповідає «Вчасно» «Італієць», заступник командира батальйону 68-ї окремої єгерської бригади.
За словами військового, тактика росіян незмінна: малі піхотні групи просочуються, вони скували нашу логістику на 90%. Позиції розносять авіабомбами. Небо — повністю їхнє. І хоч проти більшості дронів рф допомагає РЕБ, проте переважаюча більшість уражень по позиціях Сил оборони — дронами на оптоволокні.
«Ворожі дрони літають більше й далі. Та ж ситуація з артилерією: вона може багато змінити на полі бою, але росіяни готові „підставитись“, аби виявити. Байдуже на людей, техніку, позиції. І коли помічають гармату — передають координати й туди за раз прилітає 3−4 „ланцети“. Це тенденція останніх місяців, раніше такого не було. Могло щось біля гармати впасти, розрахунок лякався, але не більше. А зараз один „Ланцет“ прилітає в гармату, інший добиває розрахунок, третій розносить укриття, а четвертий чекає, щоб добити тих, хто ще ворушитиметься. Відповідно, позиції, зброї й людей немає», — каже «Італієць».
Разом з тим скована логістика навіть та, яка забезпечувалася роботизованими комплексами.
«У Покровську НРК горять ще краще, ніж машини. Вони прийшли у військо (принаймні в такі бригади, як наша) надто пізно, коли їх навчилися виявляти, відслідковувати. Раніше роботи показували себе класно. Але зараз ворог контролює абсолютно всі підходи до позицій. Тому все, що рухається, буде атаковане. Відправляється дві FPV — і все», — каже військовий.
Фото: 68 окрема єгерська бригада
Питання ротацій та евакуацій поранених із позицій так само складне і фактично нереальне.
«Якщо є можливість заскочити, забрати й виїхати — евакуація може відбутися. Але якщо позиція піхотна, то шанс мінімальний, що вдасться забрати бійця. Слова на кшталт «Повзи до нас», «Дивись у напрямку тилу» — білий шум. Реально, не повзтиме він на пузі три кілометри. То що треба робити? Відправити екіпаж, щоб його несли? Це 4−6 людей. На практиці це означає послати їх на забій. Скоріш за все, вони навіть не дійдуть до пораненого. І у тебе є вибір: або загине один боєць, або п’ятеро. Обирай.
Якщо це не нуль, а позиція, яка ближча до нас — спробуємо заїхати, схопити хлопця й виїхати. Але чи вдасться? Можна перечитати про ту ж трагічну ротацію. Послати НРК? Навряд він доїде", — пояснює «Італієць».
Стабільно мала цифра і щодо кількості загиблих військовослужбовців на полі бою. Забирати їх немає ким і як. Однак Покровськ досі важливий. І тримати його є сенс, оскільки поза ним буде відсутнє будь-яке місце, де вдасться утримувати росіян хоча б кілька тижнів, не кажучи про місяці.
«Доцільність є, бо це місто. Якщо вийти за його межі Покровська — буде значно гірше. Далі лише степ чи рідкісні села, в яких п’ять хат, три пси й дві бабці. Тримати оборону неможливо. У місті принаймні є за що зачепитися, більша можливість інженерного та фортифікаційного обладнання позицій», — каже заступник командира батальйону 68-ї окремої єгерської бригади.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!