Ілюзіоніст досі замилює очі. Щоправда, тепер не глядачам, яких дуже любив у цивільному житті, а окупантам. Їх вкрай сильно не любить. Тож робить так, аби росіян на Костянтинівському напрямку щодня ставало менше.
«Раніше приймав заявки на Дні народження і концерти, а зараз — на евакуації 200-х, 300-х і БК», — з усмішкою розповідає про свою діяльність «Фокусник». Себе він скромно називає менеджером процесів у батальйоні НРК «Alter ego» 93 ОМБр.
До вторгнення він працював у Дніпрі фокусником-ілюзіоністом, дивував глядачів швидкістю моторики, володінням карт і мистецтвом візуального обману. Зараз специфічні фокуси теж доводиться робити. Щоправда, їх ціна — людські життя, які бійці рятують завдяки «окозамилюванню» росіян.
Ілюзіоніст Андрій Фонта у війську так і лишився «Фокусником» — як данина тому, чим займався у цивільному житті. За плечима чоловіка — понад десятиріччя концертних виступів, сюжетів для телебачення, свят і офіційних заходів, які він добровільно «обміняв» на службу у війську у 2024 році. Тепер він — головний сержант взводу технічного забезпечення батальйону «Alter ego».
«Реквізит, костюми й декорації змінилися, але мікрофон я ще тримати не розівчився — перевірено», — сміється військовослужбовець.
«І мені за це ще й платили», — жартує Андрій Фонта, коментуючи фото з заходів, де показував фокуси та ілюзії.
Військові дії від самого початку Андрій Фонта проходив на Донеччині. Жартує, що разючої різниці між звичайною роботою майже не помічає. Хіба що графік впадає в очі. А точніше — його відсутність. Хоча переконаний, що на лінії зіткнення робить важливу справу — так, щоб замість людей воювали, евакуювали чи доставляли необхідне наземні дрони.
До грудня 2024 року вони напрацювали перші вдалі місії та розробки. Тоді ж нарешті запрацювала й логістика, яку забезпечували НРК. А за кілька виїздів додалися й евакуації поранених та 200-х.
Андрій Фонта пригадує, що за своїм першим пораненим у 2025 році їхав вісім годин. Це була друга місія НРК на цьому типу зв’язку після логістики. Дорогу довелося буквально згадувати через траву, вищу за дрона, й розмиту дорогу. Бійцю вдалося вилізти на робота, але вдалою ту евакуацію не назвеш: коли він був поруч з Костянтинівкою, НРК підірвався.
«В момент, коли я переїжджав горб, передня частина робота приземлилася на землю… і в момент торкання дрон злетів у повітря. Чи він впав на нерозірваний дрон, чи то була міна — невідомо. Факт, що двигун полетів кудись у космос. Хвилин на 15 ми завмерли, бо людина ж була на ньому!!! Але потім хлопець доповів по рації, що живий. Виповз, сховався на сусідній позиції. Годин через сім по нього поїхав інший дрон, але поранений на зв’язок не виходив. Ми всі боялися, що забирати вже не буде кого. Але в останній момент він все ж підтвердив, що живий і готовий ще раз ризикнути. З другого разу я його таки вивіз. На той момент росіяни уже залітали в Костянтинівку, але місцеві бабусі ще ходили торгувать на риночку. Уявіть: вони йдуть з торбочками, а я його везу на цій штуці. Він на той момент трусився шосту чи сьому годину на дроні», — пригадує військовий.
Андрій Фонта каже, що емоцій того бійця навіть не уявляє. Хоча зважаючи на результативність першої евакуації, при зустрічі почув би мало приємного про себе і свої водійські вміння.
«Але ж бачите: ніс цілий. Значить, ми після того з тим хлопцем ще не зустрічалися», — з посмішкою додає «Фокусник».
На жаль, трагічних випадків евакуацій теж вистачає. Так само Андрій Фонта вивозив відразу двох поранених великим дроном з позиції біля Костянтинівки. Обидва на той момент були у стані середньої тяжкості, тому ще був час їх довезти й надати медичну допомогу. Чоловік переконаний: обидва воїни доїхали б, якби не окупанти.
«Коли ми майже доїжджали, лишалося кілька кілометрів до міста, по них двічі вдарив FPV. Спершу в передню частину дрона (мабуть, хотіли порозбивати колеса, але дрон масивний і йому було байдуже на таке пошкодження). А вдруге поцілили в частину, де лежали хлопці. Одному вразило ногу до коліна. Хлопці вискочили з дрона, заховалися, але боєць, якого поранило на дроні, не зміг надати собі допомогу. Він стік кров’ю», — пригадує Андрій Фонта.
Випадків, коли поранені після атак рф не доїжджають, вистачає. Нерідко через те, що не можуть надати собі допомогу. Мислити після удару БпЛА дуже важко навіть здоровим підготовленим бійцям, а пораненим — тим паче. Хоча корзини, в яких вивозять 300-х, захищені: кузова — балістичним захистом, а хлопці зверху накриваються кевларовою ковдрою. Хоча від дрона на оптоволокні це не може захистити, на жаль. Хіба що той впаде поруч, а від уламків і вибуху бійця захистять стінки корзини.
«Забрали хлопців з тієї точки наші медики, які на характері й на вольових увірвалися туди на «Рошелі». А я в той момент дроном їздив туди-сюди по пагорбу, щоб якщо ще щось летіло — атакували мене, а не хлопців. Добивали б мене, бо я прям кричав тими роз'їздами: «Я тут», — пояснює тактику головний сержант взводу техзабезпечення.
«Фокусник» переконаний: за наземними дронами — майбутнє, особливо — на лініях бойових зіткнень. Уже сьогодні вони, за підрахунками екіпажів, рятують за одну місію щонайменше трьох людей. Місій на добу ж бувають десятки.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!