Всі рідні загинули, під завалами дівчинку знайшли сусіди: історія 10-річної Вероніки з Вугледара

10-річна дівчинка із Донеччини, яка через війну втратила родичів, знайшла нову сім'ю у Львові. Рідні Вероніки Куликової загинули у Вугледарі на початку квітня під час ворожого обстрілу. Дівчинка дивом вижила. У неї було багато уламкових поранень. За її життя боролися лікарі Дніпра та Львова. Нині дитиною опікуються у будинку сімейного типу.

Батьки загинули, а у неї шрами на тілі від уламків снаряда: історія 10-річної Вероніки з Вугледара

Вероніка – єдина, хто вижив після обстрілу укриття

На порозі просторої квартири знімальну группу 5 каналу зустрічає щаслива десятирічка Вероніка Куликова. Одягнена у святкову сукню, дівчинка показує свою кімнату та знайомить з друзями. Про те, що пережила ця дитина, нагадують лише шрами на тілі від уламків снаряда.

"І от тут все. Ще тут будо (показує шрами, – ред.) просто вже волосся виросло. А я хочу довге волосся", – каже Вероніка.

Ту трагічну ніч дівчина пам’ятає добре. Пригадує, що у місті точилися бої. Щоб врятуватися її, родина ховалася у підвалі багатоповерхівки. Але ворожий танк вцілив і туди.

"Почалося таке паух, паух. І попало в мене, а потім таке почалося. Я встала. Відкриваю, а одного ока нема, пальця нема. І я побачила, що вони тут лежать. Думала все добре, а тут таке", – пригадує Вероніка Куликова.

Вероніка – єдина, хто вижив після обстрілу укриття. Всі її рідні загинули. Під завалами дівчинку знайшли сусіди. Страшну картину з підвалу дитина досі малює на папері. Уламки ворожого снаряда потрапили дівчинці в голову, шию, око, на лівій руці відірвало великий палець. За життя Вероніки боролися медики Курахового, Дніпра та Львова. Коли вона оговталася, її передали до соцслужби. Там її помітила мама-вихователька будинку сімейного типу та забрала дівчинку в родину.

"Я побачила там її поранення не тільки тілесні, а й душі. Сльози, багато страху, вибухи емоцій. Вона втратила пам’ять частково. Вона не сприймає досі ті поранення на голові. Вона гидиться. Абсолютно не сприймає себе. Я не гарна. В мене нема пальця", – розповідає мама-вихователька будинку сімейного типу Наталія Фляк.

Нині Наталя заміняє Вероніці рідних

Дівчинка каже, обожнює проводити час із мамою-вихователькою та новою сім'єю. Тут для неї роблять усе, щоб вона якнайрідше згадувала про те, що пережила.

"Нормально, мені подобається, все українське в мене є", – зауважила Вероніка Куликова.

Наталя Фляк повідомила: "Це соціум такий чисто український, дівчачий, там макіяжі, зачіски, манікюри, брови. Часто вона повертається у спогади, як жила, бабуся, море, що вона готувала. І то супроводжувалося морем сліз не дівчинки, а бабусі, яка вже багато пережила".

Вероніка любить малювати та співати. Свої таланти не соромиться демонструвати на камеру. Через кілька днів Вероніка піде до звичайної школи у своєму новому місті. Дівчинка каже, у Львові їй подобається. Але досі мріє колись побачити свій рідний Вугледар.