Судові тяганини у міжнародних інституціях між нашою країною та росією тривають з 2014 року, відколи країна-агресорка почала захоплювати українські міста та села. Проте з 24 лютого 2022 року вбивства українців стали систематичні та цинічніші, а жоден суд так і не зміг вплинути на хід ведення війни росією, і тим паче покарати терористів. Досі у світі не існує жодної інституції, яка була б здатна змусити рф припинити вбивства цивільних і хоча б вести бойові дії відповідно до Міжнародних правил війни. Та все ж правозахисники наголошують, що існування судових позовів і розглядів — уже серйозний крок, аби в майбутньому покарати росію.
Європейський Суд з прав людини — міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи. Однак росія була виключена зі складу РЄ одразу після широкомасштабного вторгнення. 25 лютого членство рф в організації було призупинене, а 15 березня з ініціативи України та Польщі Рада Європи ухвалила остаточне рішення.
У результаті 16 вересня 2022 року дія Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод припинилась для рф. Це стало наслідком виключення росії зі складу Ради Європи. Відповідно, ЄСПЛ втратив юрисдикцію над росією з цієї дати, скарги про порушення рф Конвенції після 16 вересня 2022 вже не приймає до розгляду. Проте ЄСПЛ вирішив продовжити розгляд тисяч скарг проти неї, які стосуються порушень до 16 вересня 2022 року. У тому числі скарги, подані Україною.
Маргарита Сокоренко — уповноважена у справах ЄСПЛ, яка регулярно бере участь у судових позовах України проти росії. За її словами, Європейський суд з прав людини, в якому на сьогодні розглядають тисячі позовів, з усією об'єктивністю підтримує Україну. Чому наша країна цього поки що не відчуває - Уповноважена розповіла в інтерв'ю для ІА «Вчасно».
ІА «Вчасно»: Які міждержавні позови на сьогодні є на розгляді в Європейському суді з прав людей?
— Є чотири великі провадження проти російської федерації - вони стосуються періодів початку агресії, тобто ще лютого 2014 року. Є два великих умовних кейси: Україна проти росії щодо Криму, і Україна та Нідерланди проти росії - яка стосується періоду агресії, яка після Криму перейшла на окупацію східних регіонів. Цей позов також об'єднує й події повномасштабного вторгнення. Інші два — пов’язані з перерахованими вище: один позов пов’язаний з подіями у Керченській протоці у 2018 році, коли російські кораблі напали на три кораблі МВС України й захопили в полон екіпаж, а потім розпочали кримінальні справи проти наших військових у росії. Інший пов’язаний з війною, але стосується більш глобальної проблеми — політики ліквідації опонентів чи «неугодних» людей керівництву рф. Там є кейси й по Україні, й по росії, й по інших країнах Ради Європи — наприклад, по Великобританії.
ЄСПЛ закцентувався саме на цих справах ще до повномасштабного вторгнення. Два великих позови (щодо Криму та східних регіонів) були пріоритетними. І для України було важливо, щоб ЄСПЛ встановив дату, з якої можна відраховувати період захоплення наших територій. Ця дата у нас вже є — Україна довела, що рф встановила повний контроль над Кримським півостровом 27 лютого 2014 року — в ніч, коли були захоплені основні адмінбудівлі. Тієї ночі з автівок висаджувалися росіяни (тоді ще — люди у камуфляжі без розпізнавальних знаків) і захоплювали адмінбудівлю парламенту Криму. Наступна дата, встановлена ЄСПЛ — 11 травня 2014 року. Це день, коли росія встановила контроль над східними областями України, провівши референдуми «за незалежність днр/лнр».
Колегія суддів Дзержинського міського суду Донецької області у 2017 році винесла вирок у вигляді 12 років заочного позбавлення волі колишньому працівнику міліції Донецької області Олексію Дікому, який у 2014 році підтримав бойовиків і згодом став «міністром внутрішніх справ «днр». Тоді під час так званих референдумів на сторінці МВС Донеччини з’явилася заява, нібито правоохоронний орган підтримує «незалежність нових республік».
Проте важливо, що суд також зауважив, що уже у квітні на території Донецької та Луганської областей були присутні російські військові та особи, пов’язані з ними чи зі спецслужбами рф. Це дуже корисно для всіх проваджень, які веде Україна. Ми навіть довели, що за проросійськими мітингами в Криму й східних областях стояли громадяни російської федерації, які були афілійовані спецслужбами рф.
— Отже, зараз суд перебуває на етапі винесення рішення щодо цих справ?
— Суд перейшов до вирішення розгляду справ по суті. Тобто він розглядає питання, наскільки доведені скарги, про які заявляє Україна. Тобто це вбивства, викрадення, полон, катування, незаконні обшуки, знищення та пошкодження, відібрання приватної власності, яку рф називає «конфіскацією». Сюди ж — і депортація дітей. При тому, що ми мали підтверджені випадки ще з 2014 року.
І один з предметів позову України до росії в ЄСПЛ — перешкоджання російських військових спробам евакуації мирного населення з територій, де відбувалися бойові дії. Тобто майже всі злочини, про які ми чуємо щодня, є приводом міждержавних позовів проти рф.
Маргарита Сокоренко / фото з фб сторінки Маргарити Сокоренко
— А є окремі справи українців щодо скоєного росією відносно них чи їх майна? І яка результативність розгляду таких справ?
— Наразі в ЄСПЛ є індивідуальні позови, пов’язані з російською агресією, але їх суд поки що активно не розглядає. У 2018 році було ухвалене рішення, що з метою якісного розгляду таких позовів суд їх відкладе — на період, поки не будуть розглянуті міждержавні позови. Це нормальна позиція, і це дуже спрощує роботу суду. Бо через призму міждержавних справ можна комплексніше оцінити обставини індивідуальних справ. Ми знаємо лише кількість таких справ — близько восьми тисяч. Проте яка їх доля — невідомо, оскільки вони мають пройти етап перевірки, чи вони взагалі є прийнятними.
До речі, в ЄСПЛ було кілька спроб паралельно з міждержавними позовами розглядати індивідуальні. І навіть є рішення, яке стосувалося неможливості отримати матеріали кримінальної справи з захопленого у 2014 році Луганська. А ці документи були необхідні для перегляду вироку засудженого. І власне вся справа тоді була проти України, тому що позивач звинувачував нашу країну в тому, що його справу не переглядають. І нам доводилося пояснювати, що перегляд був неможливий, оскільки окупанти не повертають кримінальні справи Україні. Коли ми говоримо про окуповані території України — ЄСПЛ не послуговується цим поняттям («окуповані території» — ред.). Він користується поняттям «афективний контроль». Це ніяким чином не впливає на розгляд, це просто треба розуміти.
— Але 8 тисяч справ у ЄСПЛ — це мізер. Навіть якщо враховувати постраждалих від російської агресії до повномасштабного вторгнення. Чому така мала кількість звернень до суду?
— Кожна людина може звернутися до Європейського суду з прав людини, щоб захистити свої права. Звісно, заяви мають пройти перевірку на прийнятності справи, мають бути дотримані процедурні критерії. Якщо все добре — справа потрапляє у статистику загальних по Україні. Але це ще не означає, що справа буде розглянута — бо вона має пройти ще так звану «фільтрацію», під час якої частина справ відхилиться.
— Але все ж лише у Маріуполі, Бахмуті, Авдіївці тощо від дій російських бойовиків постраждали сотні тисяч людей. За орієнтовними даними, близько 400 тисячам довелося втікати з блокадного міста. Така кількість справ у ЄСПЛ означає, що вони не зверталися зі своїми заявами до суду?
— Насамперед — ми не знаємо, чого саме (яких порушень прав людини) стосуються ті справи. Але ми справді розуміємо, що не всі, хто зазнав порушення прав, звернулися до суду.
Другий момент — процедурний, який, як на мене, мав вплив на статистику. Після того, як росія почала повномасштабне вторгнення, 15 березня росію виключили з Ради Європи як державу-порушницю всього, чого лише можна. А коли державу виключають з РЄ - на неї через шість місяців перестає діяти ряд правозахисних механізмів, за якими працює Європейський суд. Зокрема й Конвенція про захист прав і свобод. Тож після 16 вересня 2022 всі злочини та порушення, які здійснювала росія, просто не підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Але все, що відбувалося з 15 березня по 16 вересня — воно ще підпадало під дію конвенції. Тож усі справи будуть розглянуті ЄСПЛ.
Всі порушення та злочини рф, які відбувалися після 16 вересня 2022 року, для ЄСПЛ не перестали бути порушеннями та злочинами. Просто ЄСПЛ — вже не той суд, до якого можна звернутися за розглядом цих справ.
— Тобто люди мали короткий термін, упродовж якого могли спрямувати свої позови проти росії?
— Так. Той, чиї права були порушені до 16 вересня 2022 року — той потенційно може бути в цих 8 тисячах. Але велика кількість людей могла просто не звернутися. Бо коли ти перебуваєш в активній війні - для тебе звернення у суд просто не в пріоритеті. Бо головне в моменті - вижити. Тим паче однією з вимог ЄСПЛ є звернення з позовом упродовж 4 місяців з моменту порушення права. Тобто, люди могли подавати заяви до суду до 10 січня 2023 року (якщо постраждали через рф на початку вересня 2022). Пізніше ж їх заяву ЄСПЛ не прийме до розгляду. Це формальний критерій, які має будь-який суд, але вагома причина для відмови у справі.
Тому ми скористалися правом подати судовий позов як держава, розуміючи, що є шалений масив свідчень про порушення прав людей, і постраждалі з цими свідченнями не звернуться до суду. Тож ми мали передбачити хоча б якийсь механізм залучення цих позовів.
Але я також знаю, що люди шукали й інші конвенційні органи — зокрема, ООН, Раду з прав людини, які також можуть фіксувати порушення зі сторони росії й отримувати рішення міжнародної інституції. Бо вони мають подібний принцип роботи до ЄСПЛ. Можливо, постраждалі звернулися туди й отримали якісь рішення — проте я не можу щодо цього нічого сказати.
Фото з фб сторінки Маргарити Сокоренко
— Але судова тяганина — зокрема, у справі щодо Криму — триває ще з 2014 року. За увесь цей час росія не понесла ніякого покарання. Чому так довго?
— Треба розуміти, що міжнародні суди (як і національні в будь-якій країні) мають правила роботи. Але міжнародні суди — найбільш авторитетні та визнані всім цивілізованим світом. Вони по суті проводять розслідування по фактах через юридичну призму. Але щодо термінів проведення цього розслідування — зауважу, що навіть національні справи в межах країни не є швидкими. І, наприклад, судовий розгляд справи по епізоду з MH17 тривав фактично вісім років.
Літак «Boeing 777» російські бойовики збили 17 липня 2014 року неподалік Торезу Донецької області під час російської збройної агресії на сході України. Лише рік тому, 25 січня 2023 року, ЄСПЛ визнав цю справу прийнятною до розгляду. Тоді у трагедії загинули 298 пасажирів та членів екіпажу «Боїнга», серед яких було 196 нідерландських громадян.
Тому я б не казала, що Європейський суд повільний. Навпаки — міждержавні справи України проти росії безпрецендентні для самого ЄСПЛ. Бо жоден інший міждержавний позов не стосувався такої тривалої війни й настільки масштабних порушень у просторі.
Як на мене, зважаючи на безпрецедентність справи, Європейський суд ще дуже швидкий. Бо, для прикладу, восьмиденна війна Осетії та росії «затягнулася» в ЄСПЛ на 13 років. І це лише тиждень часу, завершена фаза бойових дій та невеличкий регіон Грузії. Розгляд деяких міжнародних справ тривав і 40 років. А в нас масштаби бойових дій в десятки разів більші, порушення — страшніші. І ми підійшли до розгляду справ по суті всього за 9 років. Хоча на початку були думки, що наші позови взагалі триватимуть декілька десятків років.
Як громадянка України я б теж хотіла, щоб рішення ухвалювалися якомога швидше, і щоб вони відразу передбачали якесь глобальне покарання, яке дало можливість відразу припинити всі ті порушення прав людини, які коїть росія. Але, на жаль, наше уявлення та реальність — це різні речі.
— Підсумовуючи розмову, чи існує на сьогодні у всьому світі якась інстанція, здатна роззброїти росію або змусити її припинити війну просто зараз? І проконтролювати, аби вона в майбутньому не озброювалася.
— У мене відразу таке питання: а хто це все контролюватиме?.. Відповідаючи на питання — мені наразі невідомо про такий суд чи іншу інстанцію. Щодо стримання росії чи її роззброєння — після Другої світової війни уже був прийнятий ряд конвенцій та угод між державами. Але ми маємо на практиці те, що навіть МАГАТЕ не можуть вплинути на ядерний терор, яким росія погрожує уже два роки. То хто може забезпечити примус для країни, яка укладала міжнародні договори й брала на себе добровільні зобов’язання, але потім сама й порушила ті зобов’язання?..
На міжнародному рівні є суди, але навіть виконання їх рішень країнами — це добровільність. Тому ми й створюємо кейс із компенсаційним механізмом, який працюватиме у випадку з арештованим майном на виплату завданих збитків. Механізму такої природи досі не існувало.
— Після злочинів, які скоїла росія, та реакції світу на них українці вже не надто вірять, що росія взагалі колись понесе покарання. Навіть санкції не дуже обтяжують життя росіян — принаймні не так відчутно, як би нам того хотілося. Тому коли ми говоримо про рішення ЄСПЛ — воно матиме для рф реальні наслідки, чи радше нестиме «рекомендаційно-погрозливий» характер?
— Яким би прихильником Європейського суду з прав людини я не була, все одно б не мала надмірних сподівань на якесь одне рішення, яке в один момент зупинить всі порушення і забезпечить усім потерпілим компенсації. Як експерт з міжнародного права, я ЄСПЛ розглядаю лише як частину комплексу, щоб притягнути росію до відповідальності та зміни міжнародного правопорядку. Щоб у майбутньому ніяка інша країна не могла напасти на іншу й залишитися безкарною. Бо повномасштабне вторгнення росії відкрило ряд прогалин і проблем у міжнародному правопорядку. 24 лютого 2022 року фактично показало неавторитетність міжнародного права для агресора і що ряд його механізмів не працюють взагалі. Але ми тепер знаємо, що треба змінювати й над чим треба працювати й що покращувати. Тому моя кінцева мета — не лише отримати рішення Європейського суду про те, які статті та конвенції порушила росія. Мене цікавить, що можна робити з цим рішенням, як за допомогою нього отримати компенсації усім, у кого рф відібрала домівки.
Після Другої світової таких масштабних воєнних конфліктів більше не було. І, на жаль, саме зараз міжнародне гуманітарне право у нас вперше застосовується на практиці. Ми по суті бачимо, де це міжнародне право «провисає». І, можливо, треба створити щось інше, авторитетніше чи дієвіше. Але окремо рішення ЄСПЛ точно не можна розглядати — лише у комплексі з іншими заходами юридичного «фронту». Тому що, на жаль, війну лише на полі бою не переможеш. Тим паче коли війна — гібридна.
Наше завдання зараз «обкласти» росію з усіх сторін такими санкціями, щоб вони зробили росію вигнанцем на міжнародній арені. Щоб не лишили інших шансів, окрім як припинити війну й компенсувати всі завдані збитки. І створити такий механізм контролю рф чи іншої країни, щоб вона ніколи не напала на іншу". Але наша боротьба в судах — це робота на перспективу. На жаль, результат ми побачимо лише згодом.