2024 рік почався з втрати Силами Оборони Авдіївки, а завершується початком великої битви за Покровськ. Кількість боєзіткнень по всій лінії фронту на початку року сьогодні дорівнює кількості ворожих атак лише на одному напрямку.
Як за 2024 рік змінилася лінія бойових дій на Донеччині: долі міст/ колаж Вчасно
Яким був для Донеччини 2024 рік і що він змінив на мапі регіону та у долі мешканців області? Редакція «Вчасно» зібрала підсумки подій.
1 січня 2024 року українці зустрічали з надією на те, що рік буде більш вдалим, ніж 2023. Тодішня лінія фронту, яка ще з жовтня все більше тиснула на українських оборонців, не припиняла «вигинатися» — окупанти проривали оборону, окуповували міста. На той момент у найбільш загрозливих позиціях лишалися Авдіївка, Вугледар, Красногорівка, Курахове і Торецьк.
Селидове, Костянтинівка, Українськ і навіть Очеретине з Нью-Йорком станом на 1 січня, здавалося, перебувають на контрольованій відстані від позицій російських окупантів. Однак те, що відбувалося в наступні місяці, не лишило шансів для великої частини Донецької області.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) оцінює швидкість та загальну площу захоплених росією територій за 2024 рік у близько 3,3 тис. квадратних кілометрів, що дорівнює трьом площам Києва.
Однак слід зауважити, що найбільше та найшвидше окупанти захоплювали українські території наприкінці року, а загалом — починаючи з кінця літа. Зокрема, тоді, коли російські війська захоплювали по 20−30 кв. км за добу.
Ще 1 січня 2024 року небезпеку окупації вимірювали відстанню до Покровська. Тоді вона вимірювалася у майже 35 кілометрів. Нині ж, коли до міста росіянам лишається менш як 2 кілометри — небезпеку вимірюють відстанню до умовно безпечних Краматорська та Слов’янська.
Наразі над Покровськом літають ворожі дрони та чатують на будь-який рух, а Мирноград опинився буквально за кілька сотень метрів від терористів.
Тепер, коли тривають міські бої в Кураховому, Торецьку, Часів Ярі, росіяни постійно розширюють ділянки фронту, на яких атакують все впевненіше, небезпечніше та жорстокіше. Тож якщо Україна втратить Курахове та Велику Новосілку, росія зможе встановити контроль над усім півднем Донеччини. Це своєю чергою дозволить їй вивільнити сили для штурму Покровська, а далі - Слов’янсько-Краматорської агломерації. Ці ймовірні події можуть відбутися у 2025 році.
Без винятку всі населені пункти Донеччини цього року «схопили» ракетні, мінометні чи авіаудари. Ті ж міста та селища, які вже перебувають під контролем росіян, стерті з обличчя землі й здебільшого зрівняні до фундаменту.
АВДІЇВКА, яку окупанти захопили у лютому 2024, у прямому сенсі знищена — від неї не лишилося сліду та навіть тіні того міста, яке існувало до 2022 року. Аби захопити місто, ворог стер його з обличчя землі КАБами й іншими видами озброєння. Після окупації там залишилося близько 900 осіб. Нині Авдіївка схожа на декорації для фільму жахів. На жаль саме з падіння Авдіївки почався досить швидкий рух окупантів у напрямку Покровська та Мирнограда, який на сьогодні поки не зупинений.
Як виглядала окупована Авдіївка навесні 2024 року ми змогли показати лише через фото, які були опубліковані у соцмережах: Суцільні руїни: як сьогодні виглядає окупована Авдіївка
ЧАСІВ ЯР — місто, в якому з кількох тисяч мешканців лишилося близько 240. І ті, хто попри обстріли та руйнації вперто тримаються за рідні, але понівечені стіни, так само категорично не погоджуються на евакуацію з населеного пункту. Нині в місто заїхати вкрай складно й небезпечно, каже начальник міської військової адміністрації Часів Яру Сергій Чаус. Тому охочі на евакуацію виходять на точки, з яких їх вивозять правоохоронці та волонтери. А для того, щоб люди могли жити не в голоді - їм підвозять хліб, воду та пелети. Крім того, у них лишаються й запаси гуманітарки, яку з початку року активно завозили у місто волонтери, а також роздавали «Білі янголи».
«Тепер у громаді немає медиків, там лишаються тільки ті люди, для яких ми з медиками проводили курси та забезпечували турнікетами та необхідним при пораненнях. Ці люди можуть надати першу допомогу», — наголошує Чаус.
У місті вже тривають вуличні бої. Зокрема, найбільш активна лінія зіткнення проходить уздовж каналу «Сіверський Донець Донбас». Однією з цілей там залишається завод вогнетривких матеріалів.
Яким бачили Часів Яр журналісти «Вчасно» на початку 2024 року можна дізнатися з нашого репортажу «Інстинкт виживання притуплюється»: будні Часів Яру, який понад усе прагнуть захопити росіяни
НЬЮ-ЙОРК на сьогодні вже окупований терористами. Місто, в якому ще у січні 2024 жили люди та можна було придбати свіжі товари в магазинах, повністю потрощене — його по цеглинах рознесли окупанти, намагаючись захопити. Замість будівель там — руїни й трупний сморід на вулицях. Зауважимо, що російські вояки почали наступ на Нью-Йорк у кінці червня 2024, і всього за два місяці їм удалося захопити селище.
До 2024 році в населеному пункті проживали майже 11 тисяч людей. А до наступу росіян у 2024 році - 1 940 осіб.
Яким був Нью-Йорк на початку 2024 року, як жили місцеві та на що сподівалися — про це йшлося у нашому репортажі: «До баптистів, які „розворушили“ Майдан, по гуманітарку не ходжу»: як живуть мешканці Нью-Йорка у руїнах радянщини під обстрілами росіян
КУРАХОВЕ на тепер — одна з найбільш гарячих локацій Донеччини, де відбуваються запеклі бої. Хоча ще у березні на місцевому ринку поодинокі бабусі торгували молоком і сиром, овочами з власного городу. Тоді там ще жили родини з дітьми… І, на жаль, від ракетних обстрілів страждали також.
Тепер від інфраструктури чи міської забудови не лишилося і сліду — хоч росіяни контролюють половину міста, решту вони нищать з усіх видів зброї, яку мають в арсеналі. Про надіїї накраще та намагання вижити під ракетними ударами рф мешканці Курахового розповідали нам навесні 2024 року у репортажі: Місто вирв і вибитих вікон: будні Курахового, де люди живуть під щоденними обстрілами окупантів
ВЕЛИКА НОВОСІЛКА, як висловлюються військові журналісти, теж «продовжує сипатися». Навесні там ще лишалися люди — жили бідно та холодно, — у підвалах, проте в умовній безпеці. Принаймні так вони описували все, що відбувалося навколо, коли їм на голову «сипалися» російські ракети. Нині ж селище за крок від окупації, а люди там, які ще виживають — навіть на меншій відстані від смерті. Частина все ж виїхала.
Зауважимо, що Велика Новосілка Донецької області розташована поблизу адмінкордону з Запорізькою та Дніпропетровською областями. Найбільший ризик захоплення населеного пункту — в тому, що це відкриє росіянам шлях до подальшого наступу на кількох напрямках — зокрема, як на північ Донецької області в бік Покровська, так і на захід — у бік Запорізької та Дніпропетровської областей.
Про те, як місцеві завзято тримаються за свій населений пункт і не хочуть виїжджати попри постійні обстріли, ми розповідали у репортажі «Якщо тут хтось тягне шиферину — це не мародерство, а виживання»: як на Донеччині вмирає селище, яке заснували греки й почали стирати з землі росіяни
Не в кращій ситуації й КОСТЯНТИНІВКА. Місто — менш як за 10 кілометрів від позицій окупантів, які «поливають» його щодня з ракетами та атакують авіацією, КАБами та касетними снарядами. Ще влітку 2024 над містом літали ворожі безпілотники, нині ж вони фактично контролюють місто та дороги до нього. Бажання бути корисними ЗСУ та рідному місту об'єднала людей поважного віку та молодь — разом вони самовіддано працюють щодня. у рядах ГО «Східне братерство». Про цих незламних людей ми розповідали у репротажі «Якщо ми поїдемо всі - хто тут буде?», — мешканці Костянтинівки, які лишаються жити під обстрілами поряд з лінією фронту
СЕЛИДОВЕ. Місто було окуповане у кінці жовтня 2024.
«Після обльоту дронщиками підконтрольних територій міста, особливо приватного сектору, було помічено на вулицях трупи в цивільному одязі, при тому, що дані ділянки міста не постраждали від активних бойових дій, тобто дані вбивства відбувалися вже після взяття під контроль цих територій противником. Пілоти відмічають, що таких трупів чимало по місту», — писав військовий, який перебував на тому напрямку.
Ще на початку 2024 року в Селидовому вирувало життя: на дитячих майданчиках бігали десятки малюків, працювали магазини та кав’ярні, з пекарень щоранку пахло свіжим хлібом. Нині ж — смердить трупами, які розкидані не лише підвалами, а й подекуди — просто неба. Як виглядає Селидове з приходом росіян ми показали у матеріалі Смерть, руїни та «ждуни»: як виглядає окуповане Селидове з приходом російської армії
МИРНОГРАД же досі тримається за останні краплини чогось, що схоже на виживання. Зараз від його околиць до російських вояк — менш як кілометр, а з мінометів і дронів окупанти щодня «накривають» людей, які сподіваються бодай дивом вижити під час штурму, який очікувано відбудеться вже зовсім скоро. У центрі міста вулиці пусті та напівзруйновані, а на околицях вони не просто понівечені, а знищені - стерті вщент російською артилерією, дронами та авіацією.
Комендантська година тут більше ні на що не впливає, та й не контролює її ніхто. Люди налякані не наслідками порушення, а дронами, які можуть забрати їх життя, скалічити чи відтяти кінцівки — і приректи на довгу й болісну смерть посеред вулиці. Тому намагаються вийти у місто і зробити справи з 11.00 і протягом двох годин швидко повернутися додому. Тут не працюють лікарні, аптеки, банкомати, з 70 магазинів залишилось лише 8, відсутній зв’язок, немає світла, газу та води у будинках.
У Мирнограді наші журналісти були в листопаді цього року. Не дивлячись на небезпеку, дрони та обстріли, мешканці поверталися у місто та на сьогодні там залишається приблизно 3000 людей. Про їх життя йшлося у нашому репортажі «Наше місто — мертве, місто — зомбі»: як у Мирнограді живуть під прицілом дронів та артилерії.
ПОКРОВСЬК — логістичний вузол для ЗСУ на Донецькому напрямку, а також місто, яке відкриває шлях до Дніпропетровської області. Саме це давало впевненість місцевим мешканцям, що окупантам сюди не прорватися. Але це стало найбажанішою ціллю для окупантів.
Початок року для міста був важким — щоденні ракетні обстріли рф тероризували мешканців кожної ночі. Кількість прильотів сягала 12−14 за ніч. Населення трималося і місто ще було досить жвавим до середини літа 2024. Окупація Новогродівки та Селидового змінили кардинально ситуацію.
У кінці грудня 2024 року Покровськ опинився у 2 км від росіян. Над містом чергують ворожі дрони, сюди вільно дістає ворожа артилерія, яка знищує це затишне шахтарське містечко. У населеному пункті залишаються близько 7500 мешканців.Журналісти «Вчасно» були у Покровську у грудні 2024 року і зафіксували життя міста в умовах стрімкого наближення фронту у репортажі Покровськ: будні під прицілом FPV-дронів та стрімким наближенням фронту
Ніхто не береться сьогодні прогнозувати, чи зупиниться росія на Донеччині - оскільки до адмінмежі із Дніпропетровською областю на заході агресору лишається близько 7 кілометрів.
І військові, й влада та волонтери наголошують: зважаючи на те, що відбувається на Донеччині, найголовніше — врятувати людей, оскільки вони — це і є дух українського сходу. Тож евакуація — не забаганка, не втеча, а порятунок. І найголовніше — спосіб вберегти від окупантів ще й душу Донецької області, доки Збройні Сили України боронять її межі та кожен метр рідного дому для мільйонів людей.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!